Роберт Хайнлайн - Чужинець на чужій землі

Принесли вечерю. Щоб уберегти свій газон, Кекстон скористався підвісними столиками; перший він опустив перед собою, а другий – на висоту японського столика, щоб Джилл могла сидіти на траві.

– Подобається? – запитав він.

– Непревершено! – відповіла Джилл з повним ротом.

– Дякую. Пам’ятай: це все я приготував.

– Бене, – сказала вона, проковтнувши їжу, – а як бути з тим, що Сміт – як би так сказати – незаконно народжений? Чи може він бути спадкоємцем?

– Він не є незаконно народженим. Доктор Мері Джейн родом з Берклі, а закони Каліфорнії заперечують поняття позашлюбних дітей. Те саме стосується і капітана Брента, оскільки Нова Зеландія також має цивілізовані закони з цього питання. Згідно з законодавством рідного штату доктора Варда Сміта, чоловіка Мері Джейн, дитина, народжена у шлюбі, законна, хай би що там було. Тут у нас, Джилл, – хлопець, який є насправді законною дитиною трьох різних батьків.

– Що? Зачекай-но хвилинку, Бене… Він не може бути сином відразу обох. Одного чи іншого, але не обох. Я не юрист, але…

– Так і є. Ти не юрист. Подібні юридичні вигадки взагалі не турбують юристів. Сміт законно народжений з різних причин у різних юрисдикціях; вони всі правильні – і всі надають йому права, навіть якщо він народився поза шлюбом. Тож він спадкоємець. Окрім того, якщо його мати була заможна, то обоє його батьків щонайменше жили у достатку. Брент парубкував майже до самої експедиції; він вкладав більшу частину своєї нечуваної зарплатні пілота польотів на Місяць у «Лунар Ентерпрайзез Лімітед». Ти знаєш, як швидко подорожчали їхні акції, – вони просто заявили про ще один потрійний спосіб накопичення прибутків. Брент мав іще один порок – азартні ігри, але хлопець постійно вигравав – і вкладав аж надто часто. Вард Сміт володів чималим сімейним статком; він став медиком і науковцем за власним бажанням. Сміт є спадкоємцем обох.

– Та невже?!

– Це ще навіть і не половина. Сміт успадковує майно всієї команди.

– Що?

– Усі восьмеро підписали контракт з «Джентльменами – шукачами пригод», згідно з яким вони взаємно успадковують майно одне одного – всі вони та їхні нащадки. Вони ретельно про усе подбали, використовуючи моделі таких самих контрактів у шістнадцятому та сімнадцятому століттях, щоб виключити будь-які спроби скасувати цей контракт. Зараз вони були б одними з найвпливовіших людей. Потрібно ще додати величезний рахунок у «Лунар Ентерпрайзез» – на додачу до всього, чим володів Брент. Сміт може стати власником контрольного пакету чи щонайменше ключового блоку повноважень.

Джилл думала про створіння, схоже на дитину, яке влаштувало цілу церемонію з простого пиття води, і їй стало його шкода. Але Кекстон продовжив:

– Хотів би я хоч одним оком глянути на бортовий журнал «Посланниці». Я знаю, вони відновили його, але сумніваюсь, що його записи коли-небудь опублікують.

– Чому ні, Бене?

– Тому що це слизька історія. Я зробив усе, щоб дізнатися напевне – до того як мій інформатор протверезіє та прикусить язика. Доктор Вард Сміт прийняв пологи у своєї дружини через кесарів розтин, і вона померла на столі. Здається, він носив роги аж до того моменту. Але що він зробив, коли про все дізнався? Тим самим скальпелем перерізав капітану Бренту горлянку, а потім – свою власну. Вибач, люба.

Джилл зіщулилась.

– Я медсестра. Тому несприйнятлива до такого.

– Ти брехло – і за це я тебе люблю. Я прибирав місця злочинів упродовж трьох років, Джилл. Але так і не звик.

– Що сталося з іншими?

– Хотів би я знати. Якщо не розколемо бюрократів та вище офіцерство, то ніколи не дізнаємося. А я – достатньо наївний репортер, щоб думати, що ми маємо знати. Секретність призводить до тиранії.

– Бене… Можливо, йому краще залишатися подалі, якщо вони обдурять його зі спадком? Він дуже… гм… не від світу цього.

– Абсолютно правильний вираз. Я переконаний, що йому не потрібні всі ті гроші: Людина з Марса ніколи не помре з голоду. Будь-який уряд, тисячі університетів та наукових інститутів з радістю приймуть його як постійного привілейованого гостя.

– Він швидше підпише всі папери і забуде про них.

– Не все так просто. Джилл, ти знаєш про відому справу «Дженерал Етомікс» проти «Ларкін та партнери»?

– Ну, не дуже. Ти маєш на увазі «Рішення Ларкін»? Я вивчала їх у школі, як і всі інші. Але як це стосується Сміта?

– Спробуй згадати. Росіяни відправили на Місяць першу ракету; вона розбилась. Сполучені Штати та Канада об’єдналися, щоб відправити ще одну; вона повернулася, але нікого не залишила на Місяці. Тож коли Сполучені Штати зі Співдружністю Націй зібралися відправити корабель-колонізатор спільно з незначною часткою Федерації, Росія почала розвивати цю ідею самостійно. Але «Дженерал Етомікс» викрали маршрут і відправили одну з власних ракет з острова, який орендували в Еквадорі. Їх люди й досі там; вони гарно влаштувались і самовдоволено посміхались, коли Федерація показала свій корабель… після російського.