Джек Венс - Місячний Метелик

— Всьому свій час. Зверніть увагу на мою маску. Сьогодні я ношу Пташку Гірського Озерця. Особи мінімального престижу — такі, як ви, я, будь-який інший іномирянин, — носять подібні.

— Дискримінація, — буркнув Тиссель, оскільки вони вже йшли через поле в напрямку низенької будівлі блокпосту, — Я вважав, що будь-хто має право носити те, що йому до вподоби.

— Звичайно, — повідомив Ролвер, — Носіть будь-яку маску, яка вам подобається… якщо ви можете це виправдати. Ось візьмемо, наприклад, мою Пташку Гірського Озерця. Я ношу її, щоб показати, що не претендую ні на що. Я не маю жодних претензій на мудрість, непримиренність, обізнаність, музичну обдарованість, безпощадність та ще дюжину інших сиренійських чеснот.

— А, скажімо, — спитав Тиссель, — що сталося б, якби я отак пройшовся вулицями Зундару?

Ролвер приглушено пирснув під маскою.

— Якщо б ви отак пройшлися доками Зундару — там, до речі, нема ніяких вулиць — ба навіть у будь-якій масці, вас би зарізали протягом години. Так сталося з Бенко, вашим попередником. Він не знав, як поводитися. Жоден з нас, іномирян, не знає, як поводитися. У Хвені нас терплять, поки ми знаємо своє місце. Але ви б навіть не змогли пройтися околицями Хвена в регаліях, що зараз начепили на себе. Будь-хто з тих, що носять Вогненного Змія або Громовика — звичайно ж, маску, ну ви розумієте — негайно б наблизився до вас. Він заграв би на своєму кродачі й якщо б ви не відповіли йому достойно на своєму скараниї — цьому чортовому інструменті, — він заграв би на своєму химеркині , під який розмовляють з рабами. Це вияв крайнього презирства. Але скоріш за все він би вдарив у свій гонг для поєдинків і відразу ж напав на вас.

— Я й не знав, що люди тут настільки дратівливі, — мовив Тиссель, приглушивши голос.

Ролвер знизав плечима та прочинив масивні сталеві двері свого офісу.

— Певні дії, звичайно, матимуть певні наслідки навіть на Центральній площі Поліполісу.

— Так, абсолютно згоден, — мовив Тиссель. Він роздивися офіс, — Навіщо вся ця безпека? Бетон, сталь?

— Для захисту від дикунів, — відповів Ролвер, — Вони поночі сходять з гір, крадуть що бачать, убивають всякого, кого перестрінуть на березі.

Він пішов до комірки й швидко повернувся, несучи в руках маску.

— Ось. Носіть цього Місячного Метелика; він не спричинить вам жодних неприємностей.

Тиссель без зайвого захоплення роздивився маску. Це була конструкція з хутра мишастого кольору; по боках ротового отвору стирчали жмутки вовни, на лобі — пара пухнастих антен. Білі шнури теліпалися коло скронь, а під очима нависали червоні брижі, що надавало масці похмурого й водночас комічного виразу.

— Який рівень престижу надає ця маска? — спитав Тиссель.

— Не надто високий.

— Але ж, кінець кінцем, я — Консульський представник! — спалахнув Тиссель, — Я представляю тут Соборні Світи, якихось там сотню мільярдів осіб…

— Якщо Соборні Світи хочуть, щоб їхній представник носив Приборкувача Морського Змія, вони мають прислати того, хто достойний носити Приборкувача Морського Змія.

— Гаразд, — глухо відповів Тиссель, — Добре, якщо так.

Ролвер делікатно відвів свій чіпкий погляд, поки Тиссель скидав Приборкувача Морського Змія та надівав скромнішого Місячного Метелика.

— Маю надію, що знайду щось відповідніше для себе в одній із місцевих крамниць, — мовив Тиссель, — Мені розказували, що будь-хто просто заходить і бере що йому впало в око, чи не так?

Ролвер критично оглянув Тисселя.

— Ця маска — тимчасова, звичайно — найвідповідніша. Вам поки що взагалі не варто нічого приймати в крамницях, аж поки не матимете достатній авторитет. Хазяїн крамниці понижується в престижі, якщо особа низького стракху кине оком на його найкращі витвори.

Тиссель роздратовано труснув головою.

— Мені ніхто нічого не пояснив! Звичайно ж, я знав про маски й про честь і сумління майстрів, але ж ця зацикленість на престижі… чи стракху , чим би воно не було…

— Пусте, — відрізав Ролвер, — Через рік-два вже дещо розумітимете. Ви, я певен, володієте їхньою мовою?

— Так, звичайно.

— А на яких інструментах граєте?

— Н-н-ну… Я так зрозумів, що достатньо буде якогось невеличкого музичного інструменту… або я можу просто співати.

— Дуже необачно. Тільки раби співають без супроводу. Думаю, вам треба якнайшвидше оволодіти хоча б такими інструментами: химеркин — для розмови з рабами. Ґанґа — для бесіди з добрими друзями або з однією особою рівного чи дещо нижчого стракху. Ків [4] Ків: п’ять рядків пружних металевих смужок, по чотирнадцять у рядку. Грають на ньому, торкаючись смужок, а також перебираючи та скручуючи їх. — для випадкового ґречного спілкування. Зачинко — для формальніших стосунків. Штрапан або кродач — для підлеглих, у вашому випадку — якщо ви хочете когось образити. І звичайно ж, ґомапард або подвійний камантиль [5] Подвійний камантиль: інструмент, подібний до ґанґа, але звук відтворюється за допомогою наканіфоленого шкіряного диска, яким водять по одній або кільком із сорока шести струн. для церемоній, — він трохи помовчав, — Кребарін, водяна лютня та слобо теж дуже корисні, але вам краще спершу оволодіти принаймні цими інструментами. Вони мають забезпечити елементарне спілкування.