Джек Венс - Місячний Метелик

«Населення узбережжя Титаніку вкрай індивідуалістичне, можливо внаслідок щедрого довкілля, що не сприяє груповій діяльності. Мова, відображаючи цю рису, виражає в першу чергу настрій індивідуума, його емоційне ставлення до ситуації. Фактична інформація розцінюється як вторинна супутня обставина. Крім того, мова є співаною, зазвичай під супровід невеличкого музичного інструменту. Внаслідок цього дуже утруднене з’ясування фактів у мешканця Хвену або забороненого міста Зундару. Переважно вони пригостять вас витонченими аріями та продемонструють на диво віртуозну гру на тому чи іншому з численних музичних інструментів. Відвідувач цього чарівного світу, щоб уникнути крайнього презирства до своєї особи, має перш за все навчитися місцевій манері висловлювання».

Тиссель зробив примітку в нотатнику: «Знайти невеличкий музичний інструмент та інструкцію до нього» — і продовжив читання.

«Всюди й усьому достаток, якщо не надмір, як щодо харчу, так і щодо благодатного клімату. У зв’язку з цим більшість енергії народу та весь його вільний час направлені на ускладнення трибу життя. Ускладнення в усьому: ускладнена майстерність, наприклад різьблені ширми, що прикрашають лодії; ускладнена символіка, наприклад маски, які носить кожен; ускладнена напівмузична мова, яка чудово виражає витончені настрої та емоції; а найголовніше — неймовірна ускладненість міжособистісних взаємин. Престиж, особа, харизма, репутація, слава для сиренійця злиті в одне узагальнююче слово — стракх . Кожен має особистий стракх , який визначає, наприклад, якщо комусь потрібна лодія — чи стане він власником плавучого палацу, прикрашеного дорогим камінням, алебастровими ліхтарями, різнокольоровим фаянсом та різьбою з деревини, чи матиме лише хижку на плоті. На Сирені не існує жодних засобів платежу; одна-єдина валюта — стракх ».

Тиссель потер підборіддя й читав далі.

«Маски носять постійно згідно з філософією, що людині не слід зважати на зовнішність, отриману проти волі внаслідок життєвих обставин; що людина вільна у виборі своєї зовнішності відповідно до свого стракху. У цивілізованих регіонах Сирени, точніше — на узбережжі Титаніку — людина буквально ніколи в житті не показує свого обличчя; воно — її найголовніша таємниця.

Азартні ігри, крім того, невідомі на Сирені; для сиренійського почуття власної гідності було б занадто отримати перевагу в якийсь інший спосіб, окрім стракху. Слово «фортуна» не має жодної відповідності в сиренійській мові».

Тиссель зробив іншу примітку: «Знайти маску. Музей? Гільдія акторів?»

Він закінчив читати статтю, швиденько покінчив із підготовкою, і вже назавтра був на борту міжсвітовика «Роберта Астроґарда», що летів на Сирену.

Корабель-перевізник сів на сиренійському космодромі, схожому на топазовий диск серед чорно-зелено-фіолетових пагорбів. Едвер Тиссель уперше ступив на землю Сирени. Його зустрів Естебан Ролвер, місцевий агент «Космошляху». Побачивши його, Ролвер закрив руками обличчя й відскочив.

— Ваша маска… — хрипко вигукнув він, — Де? Ваша? Маска???

Тиссель кивнув на валізу та відповів присоромлено:

— Я не знав, що…

— Надіньте, — мовив Ролвер, відвернувшись. Сам Ролвер носив витвір із тупоконічних зелених трикутників і лакованої синьої деревини. Чорне пір’я стирчало на щоках, а під підборіддям висів чорно-білий помпон, що створювало повний ефект іронічного виразу обличчя.

Тиссель неквапом припасовував маску до обличчя, міркуючи, — обернути все на жарт чи відповісти як того вимагають його повноваження?

— Ви вже вмасковані? — запитав Ролвер через плече.

Тиссель відповів ствердно й Ролвер повернувся. Маска приховала вираз його обличчя, але рука мимоволі потяглася до набору інструментів, пристібнутого ременем до стегна. Інструмент відтворив трель потрясіння та ввічливого обурення.

— Не вам, не вам носити маску цю! — заспівав Ролвер, — Але ж… де, як ви здобули її?

— Це копія маски, що належить музею в Поліполісі, — відповів Тиссель жорстко. — Я вважаю, що її достатньо.

Ролвер кивнув, його маска здавалася іронічнішою, ніж будь-коли.

— Авжеж, її достатньо, — мовив він, — Це — варіант із серії, відомої як Приборкувач Морського Змія. Призначена для церемоній, надягати її мають право лише особи найвищого стракху: принци, герої, майстри над майстрами, великі музиканти…

— Я не знав…

Ролвер зробив жест млявого розуміння.