Александр Тесленко - Крокодил не хотів літати

Здесь есть возможность читать онлайн «Александр Тесленко - Крокодил не хотів літати» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Год выпуска: 1986, Жанр: Фантастика и фэнтези, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Крокодил не хотів літати: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Крокодил не хотів літати»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Крокодил не хотів літати — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Крокодил не хотів літати», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

— Академік був дуже радий. Він назвав його Дилокроком. Залишалося одержати від Дилокрока потомство.

— Ну, мамо, кажи: “І от нарешті…”

- І от нарешті в Дилокрока з Локродилою народився синок, і був він красивий, розумний, з великими міцними крилами.

— Як його назвали?

— А просто Летючим Крокодилом Першим. Академік був безмежно щасливий. Він організував зустріч учених всього світу. В цетральному круглому басейні Академії Наук відбулася демонстрація крокодила. П’ятдесят тисяч вчених зібралося на трибунах довкола басейну. Там плавали величезні Дилокрок з Локродилою і маленький Крокодил Перший. За командою академіка — “лети!” — маленький крокодил залопотів крильми і легко знявся у повітря. Він пролетів декілька разів по колу над враженими й захопленими вченими. Врешті елегантно приводнився. Трибуни здригнулися від грому оплесків.

— Мамо, а крокодили розуміють людську мову? Ти сказала, що він полетів за командою академіка…

— Це ж був не звичайний крокодил. Разом із крильми у нього з’явилися й інші якості.

— Мамо, а Дилокрок з Локродилою не літали?

— Ні, синку. Вони плавали в басейні і раділи за свого першого сина, якому плескали в долоні вчені всього світу… Вже пізня година, Ярчику. Ти мусиш спати.

— Розказуй далі, мамо.

— Ні, Ярчику, на добраніч. Ти вже мусиш спати.

— Мамо, а коли тато до нас прийде?

— Не знаю, синку. Спи. Вже пізня година.

9

14 жовтня 1952 року.

Бернарду Беренсону, Фінка Віхія.

“… Сподіваюся, Марта здорова і щаслива. Наскільки я розумію, вона говорить про мене не вельми приємне. Але це цілком природно… Як на мене, не варто довіряти розповідям будь-якої із сторін зруйнованого шлюбу… Я віддаю перевагу мовчанці. Кожен, кому гарненька й честолюбна жінка видається богинею-царицею ночі, повинен бути покараний якщо не як єретик, то як дурень.

Ваш друг ЕРНЕСТО ”.

Антуан лежав у пітьмі кімнати з розплющеними очима. Заснути він не міг. Сили геть полишили його. Було важко навіть поворухнутись, навіть глибоко вдихнути. В голові снували уривки фраз, картин, відчуттів, які самі собою об’єднувались у ланцюжки асоціацій, бентежили кадрами якихось видінь, часом навіть страшних, диких і химерних, проте ніби колись бачених уже, але не в житті, а на екрані інформатора. Ловив себе на бажанні зателефонувати Марті, почути її голос, почути голос сина, усвідомлюючи водночас, що вже пізня ніч і робити це безглуздо.

“А може, вона також не спить? Не може заснути… Може, лежить, як і я, з розплющеними очима і думає про мене? — Антуан хворобливо усміхнувся. — Ні, не може такого бути. Сам же знаєш, що не може. Невже я справді люблю її? Посадити дерево й не бачити плодів… А якщо пристати на пропозицію Мелвіна? Скоро знову полечу… Уявляю, прилечу я на його казкову планету і намагатимусь порозумітися з войовничими аборигенами. Такий собі космічний гендляр-дипломат… Ми для вас зробимо і те, і те, і ось це… А ви, коли ласка, то дозвольте нам побудувати кілька комбінатів. Ні, навіть комбінатів нам будувати не треба — виділіть нам невеликий клаптик поверхні. Ми собі хутко наснуємо мережива підземних ходів, тунелів, шахт. За кілька років виросте підземне місто. І ви, шановні, будете прилучатися до здобутків земної цивилізації. Таке життя… Нам потрібна сировина, як повітря, як життєдайна вода. Ми вас багато чому навчимо. Ви дізнаєтесь, які скарби заховані під вашими ногами і що діється поміж зорями… Ми — добродії Великого Космосу. Сміхота… Але, може, справді погодитись? Може, саме моїми руками, моїм розумом, моїми здатностями і справді найгуманніше, найрозумніше буде виконана програма? І, може, забути навіки, що в мене є син?.. Не літати я не можу. В цьому я вже переконався. Я не зможу бути просто службовцем… А Марта? Чи зможе вона полетіти зі мною? Чи захоче? Якщо Мелвін наполягатиме, то їй дозволять… Тут вона живе собі забезпечено і спокійно. І якщо я не повернуся, то… підвернеться інший… І, врешті, хіба я хочу, щоб Марта без мене сохла з горя? Хіба світ має стати дибки, якщо я й загину? Але я хочу, щоб вона бодай поважала мене… За що я так ненавиджу Рамара? Чи, може, це я його так люблю? Скільки там кроків від любові до ненависті? Врешті, він справді не зробив мені нічого поганого… А Марта? Добровільна каторжанка, перед якою я повинен усе життя відчувати гріх. За що? І в чому ж її каторга? В доланні духовної пустки? А чи знає вона взагалі, що таке пустка? І нічого вона не долає. Вона просто живе… І хто цей Фредерік Мелвін? Мені хочеться вірити йому. Хоч останніми роками я вірю тільки автоматиці, яку власноручно відрегулював, та й вона часом підводить… Невже я справді ще люблю Марту? І що таке любов? Древні казали: це сила, яка рухає світ. Хвороба? Міраж? Нас познайомив Рамар… “Мої хлопці мусять знати, до кого вони прилітають. Вже ж не до мене їм поспішати з глибин космосу. Вона тобі подобається? От і чудово. Маєш цілий місяць відпочинку перед польотом. Вперед, пілоте! Будь мужчиною, а не хлопчиком!”

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Крокодил не хотів літати»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Крокодил не хотів літати» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


libcat.ru: книга без обложки
Александр Тесленко
Александр Тесленко - Танец Дилиаков
Александр Тесленко
Александр Тесленко - Искривлённое пространство
Александр Тесленко
Александр Тесленко - Инкана
Александр Тесленко
Александр Тесленко - Я в сердце не держал обиды
Александр Тесленко
Александр Тесленко - Просто так... для счастья
Александр Тесленко
Александр Тесленко - Колесо
Александр Тесленко
Александр Тесленко - Испытание добром
Александр Тесленко
Александр Тесленко - Дождь
Александр Тесленко
Александр Тесленко - Дети Николиана
Александр Тесленко
Александр Тесленко - Рапана старого Петера
Александр Тесленко
Александр Тесленко - Каменное яйцо
Александр Тесленко
Отзывы о книге «Крокодил не хотів літати»

Обсуждение, отзывы о книге «Крокодил не хотів літати» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x