Алан Дин Фостер - Чужий

Паркер із недовірою подивився на неї.

— У нього ж є очі, хоча воно може покладатися не лише на свої очі, якщо то очі, звісно.

— То не очі, — припустила Ріплі.

— Ця істота, напевно, використовує багато ресурсів і органів чуття, які допомагають їй орієнтуватися, — додав Еш.

— Усе ж мені не подобається ідея з кабелем, — Паркер почервонів. — Не люблю ці здогади. Коли воно буде в шлюзі, я хочу бути там і побачити, як воно помре, — Паркер на хвильку замовк, а потім додав уже менш емоційно: — Хочу почути, коли воно волатиме, як Бретт.

— Скільки часу займе виготовити три-чотири вогнемети? — раптом запитав Даллас у Паркера.

— Дай мені двадцять хвилин. Основні стаціонарні одиниці на складі. Головне, пристосувати їх для ручного перенесення.

— Ти можеш зробити їх потужнішими? Не хочу, аби ми втрапили в ситуацію, яку описав Еш. Я про лазери. Треба якось зупиняти ту тварюку.

— Не турбуйся, — крижаним голосом промовив Паркер. — Я зроблю таке, що засмажить усе на своєму шляху.

— Тоді це найкращий варіант, — капітан подивився на стіл. — У когось є кращі ідеї?

Усі мовчали.

— Чудово, — Даллас встав з-за столу. — Коли Паркер виготовить свої вогнемети, почнемо звідси і повернемося на поверх «C», зайдемо до майстерні, в якій та тварюка викрала Бретта, і там будемо намагатися виманити її.

Паркер недовірливо промовив:

— Воно забрало його всередину корпуса по перекладинах, а потім залізло до шахти. Чорт там ногу зломить, а я не мавпа, — він застережливо подивився на Ріплі, але вона нічого не відповіла.

— Що ти пропонуєш? Сидіти тут і чекати, поки воно прийде по тебе? — запитав Даллас. — Чим довше ми змусимо його оборонятися, тим краще для нас.

— Є одне «але», — сказала Ріплі.

— Яке ж?

— Ми не впевнені, чи воно взагалі захищається, — промовила вона, зустрівшись очима з Далласом…

Вогнемети були масивніші за шокери і виглядали менш ефективно. Але шокери працювали бездоганно, а Паркер запевнив усіх, що з вогнеметами теж буде все гаразд. Утім, цього разу він відмовився демонструвати їх можливості, оскільки, за його словами, вогнемети були такими потужними, що могли спалити підлогу.

Той факт, що Паркер довіряв і своє життя цим апаратам, вже було чудовим доказом для усіх. Щоправда, Ріплі сумнівалася. Вона почала ставитися з підозрою до всього і до всіх, та й взагалі завжди була в дечому параноїком. Останні події лише погіршили цей стан. Вона почала перейматися станом своєї свідомості не менше, ніж проблемою з Чужим.

«Нічого. Після того як ми знайдемо Чужого і вб’ємо, усі душевні проблеми розвіються», — заспокоювала себе Ріплі.

Тісна група знервованих людей обережно йшла від кают-компанії до поверху «B». Коли вони підходили до наступного тамбуру, їхні пристрої почали активно пищати. Еш та Ріплі негайно вимкнули зумери. Тепер їм доводилося слідкувати за стрілками, що рухалися. За десяток метрів вони почули інший, голосніший звук, наче хтось з усієї сили дряпав кігтями по металу.

— Тихо! — Даллас перехопив вогнемет і повернув за ріг у коридорі. Голосні рвані звуки не стихали і стали чіткішими. Даллас зрозумів, звідки вони лунають. — Продуктовий склад, — прошепотів він. — Воно там.

— Прислухайтесь, — нервово пробурмотіла Ламберт. — Господи, напевно, воно має бути дуже великим.

— Доволі-таки, — м’яко погодився Паркер. — Я його бачив, пам’ятаєш? А ще воно сильне. Воно несло Бретта як… — він замовк на півслові: думки про Бретта відбили бажання розмовляти.

Даллас підняв форсунку вогнемета.

— Позаду складу є шахта. Воно потрапило туди через неї, — Даллас подивився на Паркера. — Ти впевнений, що це працює?

— Я ж їх зробив!

— Це нас і непокоїть, — промовила Ріплі.

Усі пішли вперед. Рвані звуки не стихали. Коли всі підійшли до дверей складу, Даллас перевів погляд від Паркера на дверну ручку. Інженер неохоче схопився за масивний виступ, а Даллас відійшов назад на два кроки і взяв вогнемет напоготів.

— Уперед!

Паркер ривком відчинив двері й відскочив убік. Даллас натиснув на спусковий гачок незграбного вогнемета. Неймовірний струмінь помаранчевого вогню заповнив прохід. Усі відсахнулися від сильного жару. Даллас швидко подався вперед, не звертаючи уваги на жар, який не спадав і обпалював йому горло, вистрілив ще раз, потім втретє. Він опинився на підвищеній платформі, йому доводилося повертатися, щоб стріляти в різні боки. Жар розпашів настільки, що й капітанові довелося відступити, зачинивши двері.