Алан Дин Фостер - Чужий

— Паркере, це в будь-якому разі не спрацює, — озвався Еш.

Інженер похмуро повернувся до Еша.

— Що ти маєш на увазі?

— А те, що лазером треба ушкоджувати життєво важливі й вразливі органи з першого ж пострілу. Судячи з того, як ти описав ту істоту, вона не лише величезна і сильна, а й до біса швидка. Логічно міркуючи, можна припустити, що вона так само здатна до швидкої регенерації тканин, як і її «ручна» форма, а це означає, що треба знищити її швидко і повністю, інакше нам усім буде непереливки. Це важко навіть зі звичайними людьми, а тут Чужий, про вразливі й життєво важливі органи якого ми нічого не знаємо. А раптом у нього взагалі немає слабких місць? Розумієш?

Він теж намагався говорити зі співчуттям, як і Даллас. Усі знали, що інженери були дуже близькими друзями.

— Хіба ти не уявляєш, що може трапитись? Припустімо, кільком з нас пощастить влучно потрапити в ту істоту, що теж не факт. Хай ми вразимо його разів шість до того, як воно встигне розірвати стрільців на шмаття. Усі шість ран загояться достатньо швидко, щоб врятувати його життя, але головне, що та рідина пораненого Чужого встигне тим часом роз’їсти декілька дірок у кораблі. А раптом ця кислота роз’їсть схеми, що контролюють подачу повітря або живлення для освітлення корабля? Думаю, що це досить реалістичний сценарій, враховуючи те, що ми знаємо про цю істоту. До чого ми зараз прийшли? Ми втратили двох людей, а ситуація на кораблі погіршилася.

Паркер похмуро слухав. Нарешті він підняв очі й пробубнів:

— Тоді що в біса ми будемо робити?

— Єдиний план — той, що ми вже розробили, — промовив Даллас і поплескав по схемі. — Треба знайти, в якій воно шахті, вигнати до тамбур-шлюзу і видути в космос.

— Вигнати? — Паркер похмуро засміявся. — Я тобі кажу, той сучий потрох здоровезний , — Паркер презирливо плюнув на зігнутий шокер. — За допомогою цього ми нікуди його не виженемо.

— Але в одному капітан правий, — сказала Ламберт. — Ми повинні заманити його до шлюзу. Як ?

Ріплі обвела поглядом невеличке зібрання.

— Вважаю, час почути якісь нові дані від наукового відділення. Є якісь думки, Еше?

Науковець замислився.

— Ну, здається, воно добре пристосовується до атмосфери, в якій достатньо кисню. Це, напевно, через його дивовижний швидкий ріст на цій стадії.

— На цій «стадії»? — перепитала Ламберт. — Тобто воно може знову перетворитися в ще щось?

Еш сплеснув руками.

— Ми так мало знаємо про нього. Ми повинні бути готові до всього. Воно вже пережило три метаморфози: з яйця в руку, з руки в те, що вилізло з Кейна, а тепер у цю ще не до кінця зрозумілу форму, яка має значно більші розміри і здатна легко тягти сердегу Бретта. Зараз немає жодних підстав стверджувати, що ця форма перебуває на остаточній стадії розвитку. — Еш помовчав, а потім додав: — Наступна форма може бути ще більшою і потужнішою.

— Заспокоїв, — пробурмотіла Ріплі. — Що ще?

— Окрім нової атмосфери, істота, поза сумнівом, розвинула свої харчові потреби. Тому їй для життя багато не треба, у різних атмосферах, а іноді й взагалі без нічого, але як довго — ми не знаємо. Також ми не знаємо, як воно переносить різкі зміни температури. На борту «Ностромо» порівняно комфортний, теплий клімат. Ураховуючи екстремальну температуру на планеті, яку ми знайшли, розраховувати на те, що його вб’є сильний холод, точно не треба. А яйце може бути ще витривалішим, аніж ця форма. Для цього є прецеденти.

— Добре, — запитала Ріплі, — що ж до температури? Що буде, якщо її підняти?

— Можемо спробувати, — сказав Еш. — Ми не можемо підняти температуру по всьому кораблю з тієї ж причини, чому не можемо висмоктати усе повітря: малі запаси в скафандрах, обмежений рух, повністю обмежені дії під час зберігання в морозильних камерах тощо. Але більшість живих істот бояться вогню. Немає потреби гріти весь корабель.

— Можна провести високовольтний кабель у декількох коридорах і заманити його туди. Це добряче його підсмажить, — запропонувала Ламберт.

— Ми маємо справу не зі звичайною твариною, — повідомив Еш. — Навіть якщо це тварина, то вона досить розумна. Вона не наткнеться сліпо на кабель чи ще щось, що блокує явний прохід типу коридору. Те, що Чужий подорожує вентиляційними шахтами, а не коридорами, доводить це. До того ж деякі примітивні організми на кшталт акул здатні поглинати електричні поля. У наших умовах — не краща ідея.

— Можливо, воно відчуває наші електричні поля, — похмуро промовила Ріплі. — Хтозна, раптом воно так нас і знаходить.