Сін’їті Хосі - Оповіданняі - Збірка

Бюро по обрахунку показників перегляду доживало останні дні. Воно й не дивно, адже добродій Н. миттю робив те, що в них потребувало тривалої марудної роботи. Та й саме бюро могло починати обрахунок лише після передачі, а добродій Н. визначав показник задовго до її початку. То де ж тому бідолашному обрахунковому бюро за ним угнатися!

Так, напрочуд зручна здатність! Добродієві Н. показували щойно зняту телепередачу, і він одразу ж безпомильно визначав її успіх чи невдачу. Навіть більше: йому вистачало теми передачі, списку її виконавців, часу та телевізійного каналу, щоб визначити показник!

Траплялося, досвідчені кити телебачення не йняли віри добродієві Н. Та коли передачу, що обійшлася в кругленьку суму, пускали на телеекран, глядачів, як і передбачав добродій Н., виявлялося обмаль.

Хтозна-що думав про це сам добродій Н, але телевізійники вважали його здатність дивовижною і не вимагали ніяких пояснень. Адже ця здатність дозволяла одним махом уникнути хибних задумів, уникнути збитків, даремної праці, чого не зробив би найкращий комп’ютер!

До добродія Н. зачастили телезірки:

— Будь ласка, дайте добрий показник для передачі з моєю участю. А я вже зумію вам віддячити!

- І не просіть, і не моліть! Не годиться зловживати надприродним даром, — відмахувався добродій Н.

Ще б пак, він був порядною людиною!

Якось рекламне агентство запропонувало добродієві Н:

— Може, влаштувати яскраву й барвисту музичну телепередачу й запросити вас взяти у ній участь? Адже ви — улюбленець самого телебога!

Добродій Н. задумався на хвильку, а тоді мовив:

— Показник перегляду буде 5,2. Тобто цю передачу краще й не затівати!

Атож, хто після цього захоче викидати грошики на вітер!

Життя добродія Н. невпізнанно мінялося. Як і вдача. За цей час він уже пізнав смак незнаних досі розваг. Виявилося, що телевізор — ще не найцікавіша річ на світі. Добродій Н. розкуштував саке, запізнався з вродливими дівчатами. Він міг робити що заманеться. Бо якщо телепередача сприймається тільки зором та слухом, то довколишній світ був куди повнокровніший — він давав відчуття смаку, запаху, дотику…

Рекламне агентство не скупилося на видатки добродієві Н., аби той тільки попросив. Адже всі витрати стократ перекривалися прибутками від замовлень на оцінку планів інших рекламних агентств і телекомпаній, які плинули звідусіль. Тож добродій Н. ні в чому не відчував нестачі.

Аж якось уві сні йому знову явився телебог. Добродій Н. не міг надякуватись йому:

— Завдяки вам я тепер горя не знаю, по-справжньому щасливий. Неабияку ласку виявили ви мені. Тож являйтеся мені частіше, завжди буду радий вам.

- І не проси! Останнім часом за тими дівчатами та саке ти вже й телевізор забув! Це неподобство! Я відбираю в тебе твою здатність!

— Ой-ой, не треба! — забідкався добродій Н.

Але телебог був невблаганний. «Що ж то тепер буде?» — переживав добродій Н.

І раптом йому уві сні явився ще хтось, зовні ніби трохи дурнуватий. Новий гість заходився втішати добродія Н.:

— Ну навіщо так побиватися? Якщо один бог тебе покинув, то інший не дасть пропасти! Цього разу вже я сам подбаю про тебе!

— Щиро вам вдячний! А хто ви такий?

— Я — бог недоумків!

— Що?! О пане-боже, краще не треба! Краще вже йдіть собі!

— Та не бійся ти! Перетворювати тебе на недоумка я не збираюсь. Але робитимеш те, що я скажу, згода? На гірше, ніж було, не вийде.

— Справді? То нехай уже буде по-вашому, хоча трохи й лячно…

Як той і пообіцяв, добродія Н. обминуло лихо. Щоправда, він трохи перекваліфікувався, бо тепер називав тільки ті показники, які підказував йому бог недоумків. Адже ж хто стане їх перевіряти!

Коли-не-коли новий бог нашіптував:

— Кажи, що показник передачі підвищиться, якщо її розраховувати на недоумків!

І добродій Н. так і казав. Де й поділася його дотеперішня порядність! Уже не нехтував розважатися з акторками з телестудії. Та і з чоловіків не гребував брати платню за свої послуги. Тоді він їм віщо прорікав:

— У тебе талант аж хлюпає через край!

Подейкують, що добродієві Н. і досі непогано ведеться.

© ВСЕСВІТ. - 1988. - № 5.

© ДУБИНСЬКИЙ Ігор, переклад з японської, 1988.