Радий Радутный - Люди та зорi

Червонў й зеленў блискавки зненацька затанцювали з усўх бокўв! Хелл, здригнувшись вўд несподўванки, не образу збагнув, що це за допомогою лазерўв складаїться детальна карта органўзму. Щось гучно клацнуло, просто з стелў виповз великий блискучий шолом й плавно опустився йому на голову. Перед очима щось зблиснуло, урвичастий звук почувся невўдомо звўдки, щось неприїмно-холодне доторкнулось до грудей... "Мабуть, - думки Хелла ледь встигали за всўма подўями, - зараз вимўрюїться швидкўсть реакцў?... тодў одразу за цим маї бути вимўр сили деяких м'язўв... Ого!.."

Юр вўдчув, як самў по собў почали напружуватись м'язи. Дужче, ще дужче ў ще...

Коли шолом, нарештў, пўднявся й сховався назад, у стелю, Хелл полегшено зўтхнув. Дрўбнў краплў поту всўювали все його чоло.

- Одягайся! - голос дўвчини знову став нўжним, дзвўнким й приїмним. Все нормально.

- А як же...

- У вас же, мабуть, була електростимуляцўя м'язўв?

- Так. Але не лише лише електро-, й не лише м'язўв.

- Кожен день, так?

- Аякже.

- Й кожен день були або сутички, або важка робота, так?

- Так, звичайно.

- Оце тобў й результат. Це просто реакцўя на спокўйне життя. Стимуляцўя ще трохи дўї, а навантаження практично нема. М'язи ростуть, швидкўсть реакцў? збўльшуїться, витривалўсть... Але це не надовго, ще тиждень-два, максимум. Яка в тебе була реакцўя, не пам'ятаїш?

- 0.38 секунди.

- А зараз - 0.25! Як у кобри, уявляїш? Ў м'язи... Боже мўй, якў м'язи! це щось неймовўрне. Розмўри ненабагато бўльшў за нормальнў, але сила... Самою стимуляцўїю таких не зробиш.

- Так, звичайно, - посмўхнувся Хелл. - Тут я сам трохи допомагав. Але ж хвилинку...

Вўн спохмурнўв.

- Стимуляцўя припинилась, коли я вўдлўтав, тобто... е-е-е... вўсўмнадцять рокўв тому. А...

- Та якў ж вўсўмнадцять! - засмўялась дўвчина. - Ти ж летўв в анабўозў!

- Ах, так, звичайно. - Хелл аж знўяковўв.

- Хвилинку, а чому ж вўсўминадцять? - Селена здивовано пўдняла брови. - Наскўльки я знаю, до тўї? систему летўти рокўв шўсть, так?

- П'ять з половиною. Туди ми ў летўли стўльки. А от назад...

Вўн поморщився.

- Щось трапилось?

- Була аварўя. А ти що, нўчого про це не чула?

- Нў. Зараз не повўдомляють навўть про прилўт зорельотўв. Я тўльки вўд тебе взнала, куди саме ти лўтав.

- Дивно. Навўщо така секретнўсть?

- Не знаю, - дўвчина безпорадно клўпнула повўками, - це, мабуть, справа СБ.

- Он як...

- Так. А що за аварўя? Розкажи.

- Та, колись ўншим разом...

Чорний кўт зазирнув у прочиненў дверў, обвўв все очима-щўлинами й подався геть, лўниво помахуючи хвостом.

Весь день провўвши з Селеною в лўсў, Хелл зголоднўв й за обўдом бўльш дослухаючись до свого шлунку, нўж до стороннўх розмов, не завважив, як балачка зайшла про комп'ютери. Сер згадав, що Юр був колись непоганим програмўстом й жартома дорўкнув Селенў за "м'яко кажучи, прохолодне ставлення до цўї? вкрай потрўбно? справи", Хелл теж докинув щось насмўшкувате. Дўвчина вдавано пирхнула й натякнула, що сама вона не бачила, як Юр працюї за дисплеїм, а язиком працювати - справа нехитра, тодў й Хелл пирхнув, посмўхнувся, й, впоравшись з обўдом, запитав у Сержа, "яка контора де-небудь-недалеко мае найкращий комп'ютерний захист."

- Нуууууу... мабуть, СБ, - пробурмотўв той.

- Чудово! - Юр пўдвўвся з-за столу.

- Ти що надумав? - зацўкавилась дўвчина.

- Зараз я цей захист трохи поламаю.

Серж присвиснув й похитав головою.

- Хлопче, цю фортецю недавно пробували ламати найкращў програмўсти Землў! Був такий конкурс...

Хелл замислився, потўм махнув рукою.

- Не зламаю, то розважусь. Селено, можна використати твўй ящик?..

"Розвага" затяглась до вечора. Кўлька разўв дўвчина заглядала до лабораторў? й спостерўгала, як вправно бўгають пальцў Хелла по сенсорах так швидко, що вона не завжди встигала й прочитати сиволи на диспле?.

Фортеця виявилась стўйкою. Хелл вже й не сподўвався на перемогу, коли не екранў з'явився напис: "Ўнформацўна база групи СБ 78424 готова до роботи". Стомлено посмўхнувшись, вўн пўдўйшов до вўкна - екологи вовтузились з монтажем яко?сь хитро? аппаратури на катер - й гукнув:

- Гей, Хоми невўруючў! Я свої зробив!

- Що? - Серж, а за ним й Селена, зайшли, майже забўгли до лабораторўї.

- Ну як? Подобаїться?

Дўвчина зблўдла. Серж проковтнув слину.

- Неймовўрно! - пробурмотўв вўн по тривалўй паузў. - Як тобў це вдалося?

- Простўше, нўж я сподўвався! - безтурботно засмўявся Хелл. Я повернув захист проти самого себе. Тобто ?хнўй комп - наскўльки я зрозумўв, вўн працюї в двўстў-триста разўв швидше за цей - так от, ?хнўй ящик ламав свўй власний захист, сам пўдбирав ў код, ў пароль.