- Ви маєте рацiю. Невже росiяни збираються вiдправити цей генератор на iншу планету, де є атмосфера? На Марс, примiром, або на Венеру... Згоден, у нас занадто мало даних, щоб вiдповiсти на це питання. Якi вiдомостi, ви вважаєте, необхiдно одержати, щоб розгадати таємницю генератора Васильєва?
Професор Варн вiдчув, що настала найвирiшальнiша мить у розмовi. Саме тепер консультант повинен дати чiтку вiдповiдь. Варн задумався, клацнув запальничкою, припалив згаслу сигару i повiльно заговорив, нi на хвильку не забуваючи про схований у столi магнiтофон.
- У матерiалах, якi менi було показано, бракує вiдповiдi на найiстотнiше питання: яку енергiю використовують росiяни для обертання свого генератора? Кажучи iнакше, на якому паливi працюють реактивнi двигуни генератора. Якщо вiдповiдь буде одержано, то вирiшити решту питань одразу стане легше. Гадати й висувати гiпотези марна рiч...
Очевидно, коли вiн пiде, полковник викличе iншого консультанта i поставить йому тi ж запитання. Вiн, Варн, сказав усе, що мiг сказати за таких умов. Нехай iншi говорять бiльше, коли хочуть...
Варн вийшов на вулицю, не перестаючи думати про генератор.
Професор Васильєв... Це прiзвище вiн зустрiчав у лiтературi. Навiщо це росiяни надумали закидати на Марс такий генератор, яких ще не випробовували на Землi? Дивна конструкцiя з реактивними двигунами... Незрозумiло. Та разом з тим вони створили її, отже, в нiй є якийсь глузд. Росiяни надто сильнi в технiцi, щоб помилятись... А можливо, вони зовсiм i не думають закидати генератора на Марс?
I раптом у Варна блиснула думка, що примусила його звернути в найближчий скверик i сiсти на лавку. Серце його шалено калатало. Думки стали короткi й хаотичнi, але в них ясно звучало слово - iоносфера... I раптово все стало на свої мiсця. I величезний розмiр генератора, i прямоточнi реактивнi двигуни, i гостро вiдточенi штирi на кiнцях його осi - все це було просто i генiально втiлено в цiлу конструкцiю.
Варн не мiг заспокоїтись. Можливо, це не так? Може, вiн помиляється? Якби в тих йолопiв з розвiдуправлiння був розрiз бодай одного прямоточного реактивного двигуна генератора, все стало б на свої мiсця. Росiяни справдi талановитий народ, вони роблять просто чудеса...
Варн притулився потилицею до холоднуватої спинки лавки. Що ж робити? Вернутись до розвiдуправлiння i сказати, що вiн зрозумiв принцип винаходу професора Васильєва? Викласти їм чергову гiпотезу? Нi в якому разi! З нього досить однiєї помилки. Хай докопуються до iстини самi!
Професор Варн витер пiт з чола i озирнувся по боках. Потiм пiдвiвся з лавки, поправив окуляри i рiшуче попростував до бiржi, щоб продати всi свої акцiї вугiльних i нафтових компанiй та купити якнайбiльше акцiй електрокомпанiй.
**
*
За мiсяць у шкiрянiй тецi Шклода назбиралось декiлька розшифрованих радiограм. З них можна було бiльш-менш точно уявити мiсце й час випробовувань генератора, проте в Шклода не було головного - програми випробовувань. Очевидно, росiяни спецiально вибрали цей малонаселений i важкодоступний для стороннiх осiб район. Треба було па щось зважуватись...
Звук зумера вивiв Шклода iз задуми. Принесли свiжу пошту. Поспiхом переглянувши документи, Шклод вибрав з них маленьку шифрограму: "Самохiднi баржi вийшли на мiсце сьогоднi. Вантажний пароплав "Єрмак" з Васильєвим i його спiвробiтниками вiдпливає завтра"... Далi зволiкати було не можна.
**
*
Командир пiдводного човна "Трепанг" вiдiрвався вiд окуляра перископа i викликав у рубку майора Юска. На рейдi самохiднi баржi й пароплав. Ми в районi операцiї.
Двигуни виключено. Човен лiг у дрейф. Юск припав до окуляра перископа, призначеного спостерiгати за горизонтом. Частина перископа, що висувалася з води, була замаскована всерединi надувного чучела баклана. Зрiдка гумовий баклан змахував крильми i закидав назад голову, нiби ковтав рибу.
[Image14.tif]
Навколо не видно жодного вiйськового судна. Район випробовувань не охоронявся. Його лише оконтурили буями з сигнальними прапорцями. їм здорово щастило...
Чотири доби на самохiдних баржах йшла безперервна робота. Люди, мов мурахи, сновигали по них цiлiсiнький день. З баржi в воду спускали великi склянi кулi, з'єднанi металевими тросами. На кожнiй було закрiплено величезну металеву антену з вiничком дротiв на кiнцi. Кулi, плюхнувшись з баржi в воду, одразу ж спливали, велично погойдуючись на хвилях. їх розмiщували в суворому порядку на однаковiй вiдстанi одну вiд одної. Здавалося, запас скляних куль на баржах безмежний. За кiлька дiб на морi вирiс цiлий лiс антен з вiничками на кiнцях...
Читать дальше