Василь Базів - Кінець світу. Том 2. Пiсля…

От що писав доктор Олександр Сушко, близький друг Каменяра, в останні, мученицькі роки його страдницького життя:

«Поява книжечки викликала серед нашого відсталого суспільства велике зрушення. Серед попів закипіло, як у гнізді шершнів, а старші наші «інтелігенти» вважали за відповідне заховати про «страшну» книжечку гробову мовчанку — й за всяку ціну не пустити її в руки гімназіяльної молоді. В кінці ж — попи упали на «спасенну» гадку збутися «ворога» за одним махом: тихесенько, без гомону, вони викупили усе невеличке число надрукованих примірників — й спалили... В обороні болючо покривдженого письменника не відважився ніхто підняти голосу. І се він відчув незвичайно діймаюче... Темна ніч сповила геніальний ум одного з найбільших мислителів останньої доби, й з неї він не пробудився вже аж до останку свойого многостраждального життя».

Франко вважав, що із «Сотворення світу» розпочався його власний, земний, кінець. Надломлений моральним терором дух підкосив тіло, яке вже не змогло втримати у собі серцебиття Генія.

Що ж такого він написав? А нічого він не «виссав із пальця». У манері максимально популярній, але, одначе, науково коректній, що й я роблю у цю мить, він лише виклав вершинні досягнення світової думки.

Тоді вавилонсько–ассирійські джерела лише відкривалися світовому інтелекту і буквально потрясли рід людський. І якщо Франко змальовував власну картину життя земного і походження нашого загадкового світу, опираючись на тогочасну науку початку ХХ століття, то моя джерельна база — станом на початок століття ХХІ. Безумовно, нам пощастило більше. Бо сто років для самопізнання людства — то дуже багато. Бо бескиди пізнання мого сучасника — куди вищі, ніж за часів його доби.

Тоді Львовом брички їздили і трамвая ще не бачили, а тепер в Інтернеті можна розгледіти з міліметровою точністю вавилонські артефакти. Тепер у Львові геніальний Папа, син українки Кароль Войтила зібрав на стрічу із ним майже два мільйони вірян, і то був той Папа, котрий вибачився за інквізицію і за Галілео Галілея, і аж не віриться після цього, що сто років тому хрестом на Франка замахувалася туполоба інквізиція.

Більше того, його пророкування у «страшній» книжчині цей феноменально інтелектуальний 100–літній поступ людства тільки підтвердив.

То чому і за що така плата від одноплемінників найбільшому генієві серед тих, котрі признавалися, що вони українці? Чому відбирали йому життя після того, що лише подав цьому рідному і дорогому народові «здобутки новішої науки, а властиво лише маленький вибір із великого скарбу тих здобутків»?

Що так здійняло на дибки темну (о, як мені знайомі ці знавіснілі пики!) «інтелігенцію» у «страшній» книжці Франка?

Візьміть прочитайте і відчуйте безмір того, що нині витає над Україною, — безмір людської тупості і злоби супроти світлого розуму. Не буду повторювати за Франком, бо у першому томі, як тепер виявилося, я швидше переповів його.

А точніше, я, як і Франко, хотів довести до рідного народу те, що не знав він і знає вже людство. Але йому, народові, цього не треба. За це він карає.

Переповідаючи праці знаменитого на той час англійського вченого, професора Орра, Іван Якович пише: «В першій половині 19 століття віднайшли вчені ключ до відчитання прастарих єгипетських написів (гієрогліфів), а в другій половині того ж століття навчилися вчені (після великих зусиль) відчитувати прапрастарі старовавилонські (халдейські) й ассирійські написи... В світлі тих великих археольогічних відкриттів останніх десятиліть, показалося, що в часах, коли жидівського народу ще не було на світі, в Єгипті, Вавилонії і Ассирії жили народи, які розвинули вже тоді дуже високу й незвичайно інтересну цивілізацію... Більш 100 000 глиняних рукописних табличок відкрили доси учені в руїнах прастарих вавилонсько–ассирійських міст, опріч великого числа усіляких інших предметів домашнього й публічного вжитку тих прадавніх народів».

Далі великий українець захоплюється видатним французом де Сарзеком, який віднайшов першу в світі бібліотеку царя Ассурбаніпала із тим самим першим шумерським епосом, мотиви якого я виклав у першому томі, шановний читачу, у розділах про походження і створення людини.

Ви ще не забули розділи із першого тому про те, як шляхом генної інженерії боги створювали людину? Франкові на той час був невідомий цей, доступний нині людям божественний дар — «генна інженерія», але він про все це знав ще тоді із західних джерел вавилонських зводів.