Олесь Бердник - Сучасне фантастичне оповідання

Перегорнувши останню сторінку цієї книжки, із задоволенням констатуєш, що молодіжне видавництво подарувало читачам республіки дбайливо дібраний том кращих творів сучасних українських радянських письменників-фантастів. У ньому, як у дзеркалі, відбився непростий, часом болісний і суперечливий розвій популярного жанру в останні десятиліття.

Кажуть, яка епоха — такі й таланти, який час — таке й письмо. Сьогодення несе з собою рвійні вихори новацій і спалахи грозових блискавиць, повіви свіжого вітру і дошкульний град проблем. Усі ці зміни «погоди» на континентах нашого життя знаходять своє відображення і в літературі, в тому числі і на її фантастичних орбітах.

Нещодавно радянське видавництво «Мир» і американська книгофабрика «Едісон-Уеслі» видали спільну книгу «Наш дім — Земля». Її авторами стали вчені та космонавти різних країн. Відомий письменник-фантаст Рей Бредбері назвав цю книгу «псалтирем у фотографіях, сучасною біблією, очима людства, що споглядає неосяжну ниву, на якій зросло наше пізнання». А прославлений французький дослідник океанських глибин Землі Жак-Ів Кусто у передньому слові до книги зазначив: «Першопрохідців усіх часів вела вперед жадоба пізнання, прагнення бути першим, бажання відкрити нові простори людському генію… Наша планета — єдине ціле, кордони на ній штучні, а людська цивілізація — одна сім’я, один екіпаж на борту космічного корабля під назвою «Земля»… Доля цієї прекрасної і крихкої перлини перебуває в наших руках, і ми маємо докласти всіх зусиль, щоб уберегти її».

Усвідомлення цього глобального і благородного надзавдання надихає письменників на написання творів, в яких тривожним подзвіном бринить турбота про долю великого дому людства. Тема екологічного захисту планети, відвернення ядерної загрози, що дамокловим мечем нависла над усім тлінним і нетлінним світом Землі, є провідною як у зарубіжній, так і в радянській фантастиці, в тому числі й українській. Окремі її аспекти висвітлюються і в оповіданнях, представлених у цьому збірнику.

Невід’ємною рисою фантастики є показ одвічного прагнення людини до пізнання навколишнього світу. Він, цей світ, ще далеко не повністю вивчений, ще багато на планеті «білих плям». Про космічні безодні годі й казати! Отут і стає в пригоді нестримна думка фантастики, що, немов потужний промінь, осяває найглухіші закутні безмежного Всесвіту, бо найперша її функція — стирати «ікси» невідомості на карті пізнання. Досягається це, безумовно, суто індивідуальними методами. На шальки терезів кладеться і багаж ерудиції, і широчінь думки, і, звичайно ж, глибина таланту письменника.

Всотуючи цілющі соки соціальних і наукових ідей, прогресивна фантастика не перестає бути насамперед мистецтвом мрії задля того, щоб створити цілісну картину прийдешнього світу, котрий природно й органічно вплітається в наше повсякденне буття, але за який треба боротися, який треба відстоювати, аби він став реальністю.

В свою чергу фантастика подарувала людству чимало технічних рішень і винаходів, передбачень і прогнозів розвитку науки. Але погоду на полігонах фантастики робить не стільки науково-технічний прогрес, скільки прогрес соціальний. Тому гармонійне й збалансоване поєднання науково-технічної і соціальної фантазії є вельми важливим і, можна сказати, неодмінним для плугатарів фантастичної ниви.

Фантастика — це не полігон для всіляких вигадок, а лабораторія науково-художнього діалектичного мислення. Людина пізнає себе, вдивляючись, як у дзеркало, в іншу людину. Тому висвітлюючи то з минулого, то з далекого майбутнього сьогочасний лик людини і світу, в якому вона живе, фантастика здатна досягати виняткової образності і концентрації думки. Але ще раз зазначимо, фантастика — це не можливість вигадувати, це — спосіб думати.

Безумовно, що фантастика має бути фантастичною, але за всіма «вигадками» не повинно губитися головне — людина. Помиляються ті, хто з добрих намірів чи за браком таланту насичують свої твори всіляким технічним реквізитом, колонауковими гіпотезами. Читач все одно у цій копиці шукатиме людину, шукатиме себе. Читач вслухатиметься не в подихи плазмових двигунів і не в «шелест» надпростору, а в людську душу. Він думатиме про людські турботи і сподівання.

Сучасна фантастика успішно поєднує можливості безлічі жанрів — від стриманої оповіді про «долю фантастичного відкриття» до психологічної новели, від політичного памфлету до філософської драми, від казки-феєрії до сатиричного жарту-оповідання, від гумору до вершин розвитку сучасної наукової думки.