Яель Адлер - Внутрішня історія. Про це не говорять

Як у шкіри, так і в усіх слизових оболонках нашого рота серед бактерій і грибів є улюбленці та шкідники. Наслідок виходу такої системи з рівноваги – поганий запах. Він, знову ж таки, пов’язаний із раціоном бактерій. Слиз, відлущені клітини слизових оболонок і харчові білки – для них найкраща пожива. Вивільнені молекули запаху – це сірчисті сполуки, найвідоміший представник яких – сірководень; а він тхне тухлими яйцями. Метилмеркаптани тхнуть тухлою капустою або пліснявою, а якщо віддає рибою, м’ясом чи фекаліями, то відповідальні за це біогенні аміни, один з яких – кадаверин (уже навіть назва говорить сама за себе) [2] Назва «кадаверин» пішла від латинського слова cadaver – труп. . Вони виникають, коли з амінних кислот, складників частин білків, вивільняється діоксид вуглецю.

Неприємність із тими всіма бактеріями в роті полягає в тому, що вони залюбки об’єднуються, утворюючи так звану біоплівку. Це біотопи слизу, тобто наліт, в якому бактерії будують затишні й досить добре захищені домівки, з яких їх не так уже й просто вимити. Там створені умови як у сифоні умивальника: теж формується нечиста плівка з бактерій, яка не зникає, незважаючи на постійні струмені води та мийні засоби. Тож хто підчепив несприятливе поєднання бактерій, тому не так легко буде його позбутися.

Ранковий запах із рота вже став класикою. Він виникає насамперед через те, що властива нашому тілу «посудомийна машина» вночі збавляє оберти. Тоді вислів «аж у роті пересохло» набуває буквального значення. У нашій слині живуть мільярди бактерій, які виділяють запахи. Якщо слина висихає, залишається явно непривабливий запах старої слини. Це чимось нагадує морську воду: якщо на берег прибуває менше води, бо якраз триває відплив, на поверхні залишається кірка з солі. Добрий потік слини – в середньому 1,5 літра на день – розбавляє запахи й геть змиває бактерії. Саме так, як це робить добра посудомийна машина!

Якщо ж пити надто мало, у роті пересихає, запах стає нерозбавленим і набирає сили. Те саме відбувається вночі, коли й без того виділяється надто мало слини, а рідина надходить не завжди. Мікроорганізми цим безсоромно користуються, без упину розмножуючись. Щойно зранку вимовити до сусіда «доброго ранку, сонце», одразу назовні виривається дихання жаху в усій красі та багатогранності.

Проти такої форми ранкового запаху з рота можна зробити небагато, крім хіба що з’їсти декілька ароматних цукерок, попити, поїсти або почистити зуби. Сприяють появі запаху з рота й певні види ліків, які сушать ротову порожнину, та захворювання слинних залоз. Натомість проти інших форм запаху з рота таки можна боротися. Одна з опцій, ви не повірите, – це, власне, дихання. Ідеально цим займатися наодинці: значну частку флори ротової порожнини становлять анаеробні бактерії, тобто такі, яким сприяє середовище з малою кількістю кисню. Вони ховаються в ямках, розрізах і западинах. Хто дихає та говорить, той постійно проганяє частину цих смердючок.

Звісно ж, не всі бактерії вдається прогнати в такий спосіб – для них передбачено надто багато ідеальних схованок. А сучасна людина робить ще й свій внесок до того, щоб ті могли розробляти нові відтінки ароматів: так, пародонтит поряд із карієсом належать до найважливіших бактеріальних захворювань ротової порожнини. Ідеться про запалення цілого апарата, що тримає зуб. У пародонтиту багато причин. Свою роль відіграють не лише генетика, імунна система та догляд, а й куріння та харчі сучасної цивілізації. Зубні лікарі впізнають солодкавий запах пародонтиту нерідко вже за метр проти вітру. Коли ж пацієнт, усміхаючись, оголює запалені червоні ясна, все відразу ж стає зрозумілим.

Можливо, ви ще пам’ятаєте кривавий слід від укусу яблука в рекламі зубної пасти, назавжди пов’язаної зі слоганом «щоб ви й завтра могли сильно кусати». Таке буває в осіб із масивним пародонтитом, який часто поєднаний зі зменшенням тканин ясен (тоді це горезвісний періодонтит), але не завжди. Наші зуби своїм корінням устромлені до так званих альвеол – маленьких ямок у кістковій частині щелепи. Але там вони не зафіксовані непорушно, а мають трішки свободи руху. Щоб зуби не випали, зберігаючи водночас еластичну фіксацію, їх оперізують міцні волокна окістя щелепи, натягуючи зі всіх боків, наче цирковий намет. Зверху ж маленькі щілинки закривають здорові ясна подібно до гумових губ. Тож залишки їжі та бактерії не мали б туди потрапляти. Якщо ж такі гумові губи м’якшають і не прилягають щільно до зуба, це відкриває дорогу агресивним, запальним бактеріям, які відразу ж перебираються на нове місце, обтягуючи всі порожнини біоплівкою. Своєю запальною активністю вони раз за разом руйнують апарат, що тримає зуб. Довкола зуба утворюються ямки, які без належного лікування стають дедалі глибшими. Сюди не потрапляє жодна зубна щітка, жодна нитка й жодна щітка для порожнин між зубами. Неприємний запах із рота, кровоточивість ясен, хитання зубів і в найгіршому випадку – їхнє випадання. Такі от наслідки.