Яель Адлер - Внутрішня історія. Про це не говорять

Але що ж може справді неприємно пахнути? Ми знаємо, що на нашій шкірі знаходять затишок мільярди бактерій. Цей наш маленький зоопарк любить бути захищеним і прихованим, найкраще – при кислих показниках рівня рН. В інтимній ділянці пахучі залози, навпаки, забезпечують дещо менш кислий настрій, тобто середовище тим міцніше, чим воно лужніше. У покритих темрявою ділянках збираються не такі бактерії, як, скажімо, на нашій добре освітленій і сухій шкірі спини.

Цей пахучий відбиток інтимних ділянок романтики залюбки називають ароматом кохання. Але за ранковою гігієною домінують радше неромантики. Адже вони драють себе, натирають милом – роблять усе, щоб не пахло. Але це і є в прямому значенні слова втрачена любов: після кожного миття «старий» аромат знову повертається, адже пахучі залози та бактеріальна флора невтомно постачають поповнення, щоб їхня популяція, яка пройшла децимацію, знову відновила втрачену міць. Коли наша інтимна флора збалансована, тобто коли ми не втручаємося надто часто, коли не натираємо до м’яса нашу промежину лужним милом, руйнуючи життєвий простір для бактерій, то там нічого погано не пахне. Саме тому правило стосується й інтимних ділянок: хто забагато намилюється, той тхне! За такий ефект відповідальні також упрілі прокладки чи синтетична спідня білизна, які працюють подібно до кювеза. Тому краще носити класичні бавовняні труси в дрібний рубчик і використовувати для ділянки геніталій помірні кислі мийні речовини (синтетичні тензиди без ароматизаторів).

Не лише зовнішні інтимні ділянки наділені своїм запахом, пахне й слизова оболонка, до того ж від природи досить ніжно. Якщо ж пахне якось незвично, то це може бути ознакою серйозної проблеми, не обов’язково пов’язаної саме з нестачею гігієни. За таким запахом можуть ховатися захворювання, що передаються статевим шляхом, які часто не мають інших симптомів, крім виділень чи свербежу. Саме тому такі інфекції можна непомітно передавати під час сексу. Мазок, аналіз сечі, а в чоловіка ще й аналіз сперми – важливі засоби діагностики.

Якщо жінки страждають від неприємного запаху з вагіни, то він зазвичай не приходить сам. Приблизно 30 % жінок у фертильному віці знову й знову скаржаться на запах риби, поєднаний із сіруватими виділеннями та без жодних інших ознак якогось класичного захворювання, що передається статевим шляхом. Вони вражені бактеріальним вагінозом . Стан, який може дуже обтяжувати. Він зазвичай з’являється тоді, коли в піхві побувала сперма або ж, навпаки, коли звідти виходила менструальна кров. Обидві рідини постачають велику кількість розщеплюваного білка й піднімають рівень рН піхви приблизно з 4 до більше ніж 4,5. Жінка має справу з імунним розладом у супроводі дисбалансу природної вагінальної флори. Якщо рівень рН слизових оболонок надто високий, розмножуються недобрі збудники. Вони розщеплюють білок і виробляють продукти гниття, які й спричиняють рибний запах. Одна з таких речовин – уже описаний в темі запаху з рота кадаверин.

Про здорове кисле середовище піхви дбає велика група бактерій молочної кислоти (лактобацили). Це так звані бактерії Додерляйна. Вони постачають приблизно 18 мг молочної кислоти у вагіну, але водночас виробляють Н2О2 (гідрогенпероксид) і спільно з бактеріоцинами щось на кшталт природного антибіотика. Так виникає кисле середовище, що з усіх боків діє на заблукалих інфекційних збудників токсично, ефективно їх проганяючи. Якщо ж декілька стійких мікроорганізмів витримали таку кислотну атаку, лактобацили вибудовують на стінках вагіни біобар’єр. Тож жоден злісний збудник не в змозі там поселитися.

І все ж навіть у здоровій піхві можна знайти кілька потенційно хвороботворних бактерій і дріжджових грибків, які потрапляють зі шкіри чи кишківника або ж приходять разом з іншими відвідувачами. Утім, лише коли всі сили захисту, в тому числі й бактерії Додерляйна, ослаблені, ці агресори здатні завдати справді серйозної шкоди. Психосоціальний стрес, затяжна менструація, антибіотики, протизаплідні таблетки, куріння чи надто часта зміна партнерів можуть помітно зашкодити бактеріальному балансу. У дискусіях порушують і тему нестачі вітаміну D чи кишківника, який вийшов з-під контролю. Дверцята й ворота для всіх бактерій відкривають і вагінальні розчини з водою, адже вода з рівнем рН 7 надто лужна для вагінального каналу. Саме тому варто було б мити лише зовнішню слизову оболонку (вульву), і то лише теплою водою без усіляких там мийних домішок. Під час миття ретельно відтягуйте усі складки та виступи й мийте всю помітну ззовні слизову оболонку від залишків секреції та відлущених клітин. При цьому система самоочищення піхви залишається недоторканною і збалансованою. Зовсім протилежний випадок, коли ви драєте вагіну до м’яса усілякими інтимними лосьйонами, спреями, парфумованими рушничками тощо.