Яель Адлер - Внутрішня історія. Про це не говорять

Кожній фазі нашого життя властивий свій запах. Немовлята, які ссуть молоко, пахнуть м’яко, діти ж загалом пахнуть слабше, адже вони ще не випаровують гормонів перехідного віку. Шкіра підлітка натомість виробляє велику кількість сала і струменіє значною кількістю статевих ароматів. Тобто діти не лише відповідно поводяться, а й пахнуть пубертатністю. У середньому віці, допоки наші статеві органи старанно працюють, ми також розпилюємо інформацію «вперед злягатися», «якраз вагітна», «я хочу спарюватися» або, як у свіжоспечених татусів, «хм, зараз мене не цікавлять інші жінки: я щойно став батьком» (рівень тестостеронів в цей період справді знижується, роблячи їх принаймні тоді справді вірними). Літні люди пахнуть інакше за людей середньої фази життя, адже в них видозмінений склад гормонів, рівень гормонів падає, зменшується продукція шкірного жиру – шкіра стає сухішою, зоопарк бактерій переналаштовується на нові умови. Мікробіом, наш вірний супутник у всіх життєвих ситуаціях, таким чином, змінюється із плином життя.

Для оточення запах нашого тіла теоретично став би відкритою книжкою. Практично ж ми постійно обмежуємо такий вид літератури. Ми збиваємо зі сліду, скеровуємо не в тому напрямку, перекриваємо все найрізноманітнішими пахучими речовинами та штучними ароматами. Та чи означає це, що вам узагалі не варто вмиватися? Звісно ж ні! Але ви мусите знати, як мило, ароматизатори та решта засобів діють на ваше тіло. Для нас, дерматологів, уся ця м’ясорубка запахів, зокрема залежність від чистоти тіла, становить невіддільну частину травм шкіри.

Щоденний душ хоч і дозволений, однак не є чимось необхідним. Навпаки: вдалося з’ясувати, що після кількатижневого уникання душу на шкірі більше не розмножуються хвороботворні організми, натомість майже повністю зниклі види бактерій знову займають утрачені позиції. Наприклад, такі, що захищають від астми та екзем. Мікробіом шкіри виходить з ладу насамперед тоді, коли ми його щоденно, подеколи навіть неодноразово, атакуємо. Намилювання мийними засобами вимиває захисні жири нашої шкіри, роблячи її сухою. Використання лужного мила сприяє тому, що кислотна мантія стає лужною майже на вісім годин. Саме стільки часу потрібно захисній мантії, щоб знизити, докладаючи зусиль, кислотний рівень з рН 10 до попереднього, рН 5. Період, коли захисні та ласі до кислоти бактерії на шкірі втрачають боєздатність. Для хвороботворних організмів, як-от віруси, гриби та шкідливі бактерії, – а також для тих, які виділяють негарний запах, – це пряме запрошення, яке вони залюбки приймають.

Біомило, між іншим, теж не найкраща альтернатива. Навіть якщо врахувати, що до його складу входять природні олії як відновлювачі жиру та немає штучних ароматизаторів, вони все одно лужні, а отже, руйнують кислотний бар’єр шкіри. Кисле підіймає настрій [5] Німецька приказка. – це правило поширюється й на приємний, здоровий запах тіла, що йде від боєздатного мікробіома шкіри. Кислим (ідеться про показники рН нижче 7) є наше тіло майже в усіх ділянках, які повинні чинити опір: показник рН шкіри – 5, вагіни – 4, шлунка – 1,5, кишківника – 6.

Отож: приймайте душ щодня, але мийтеся виключно водою. Лише у кризових зонах запаху – в пахвах, паховій ділянці, анальній складці та на стопах – можете застосовувати, якщо вам від цього краще, кислий гель для душу (тобто синтетичний детергент, синтетичний тензид) без ароматизаторів, барвників чи консервантів, з біомагазину, з рівнем рН приблизно 5, а ще краще – з дуже ніжними цукровими чи кокосовими тензидами. Такий гель для душу менше висушує шкіру, на захисний бар’єр менше нападають. Є такі синтетичні детергенти і для миття рук.

Ще одна хитрість для доброго запаху – використання яблучного оцту. Додайте столову ложку яблучного оцту до літра води й нанесіть після душу на ділянки тіла, схильні до інфекцій чи запаху. Пітні складки тіла, як-от пахви, пахова ділянка, а також шкіра голови та волосся будуть дуже цьому радіти. Такий саморобний розчин посилює кислотну мантію, пом’якшує запалення шкіри, бореться з інфекціями та дбає про хороший аромат тіла. Компоненти оцту випаровуються самі по собі, тож нема потреби потім його змивати.

Знайти заміну дезодорантам значно важче, особливо якщо організм їх добре переносить. Дезодоранти прикрашають аромат пахви приємнішими запахами та містять пригнічувачів бактерій, тобто антисептики. До складу так званих антиперспірантів уходять сполуки алюмінію, які звужують вивідні шляхи потових залоз. Хоч вони й проявили себе як найефективніші, проте алюміній перебуває під підозрою як потенційна причина деменції та раку грудей. Останнє досі не доведено, і до певної міри ризик, пов’язаний із застосуванням антиперспірантів, можна поставити під сумнів. Адже загалом верхні позиції на шкалі ризиків для здоров’я займають зовсім інші джерела алюмінію. Алюміній – третій за поширеністю метал земної кори. Його можна знайти у воді та овочах, він уходить до складу вакцин, таблеток від болю в шлунку, алюмінієвого посуду та фольги. Ті, хто полюбляє накривати рештки їжі фольгою, перш ніж поставити їх у холодильник, мають бути обережними: якщо алюмінієм покривати кислу чи солону їжу, частина алюмінію відокремлюється, потрапляючи згодом через харчові продукти прямо в тіло.