Яель Адлер - Внутрішня історія. Про це не говорять

Коли діагностували порушення балансу вагінальної флори, то довгий час застосовували виключно вагінальні супозиторії з бактеріями Додерляйна. Сьогодні ж можна приймати цілющі бактерії для піхви у формі пробіотиків. Вони мандрують крізь кишківник до піхви, забезпечуючи там спокій, порядок і приємний аромат. Практикують і наповнення вагіни гелями та вітаміном С. Хоч це й допомагає швидко усунути неприємний запах, але не бореться з потенційно наявною біоплівкою з Gardnerella vaginalis і Atopobium vaginae – так називаються ті збудники, які продукують запах риби. Навіть антибіотики не завжди справляються з цими крихітками, тож рецидиви – звичне явище. Якщо такий надокучливий збудник хоч раз отримав владу, позбутися його досить важко. До сьогодні ставку робили на зміцнення імунної системи, відновлення кислої вагінальної флори та ін’єкції вакцини з лактобацилами. Однак дослідження інших можливостей тривають. Так, багато вчених покладають надії на застосування неотруйних речовин – ферментів, антибактеріальних білків, ефірних олій чи субстанції етилпирувату, – які змогли б вимести творців біоплівки без затримок і побічних ефектів.

Між іншим: кожна біоплівка на нижньому поверсі здатна передаватися під час сексу. І все ж лікування партнера під час бактеріального вагінозу на відміну від «справжніх» статевих хвороб досі не входить до списку рекомендацій.

Стосовно партнера: якщо ви, любі чоловіки, зараз розслаблено відкинулися в кріслі й думаєте, що це все вас не стосується, знайте, що й ви можете бути уражені Gardnerella vaginalis і ваша найкраща частинка може теж тхнути. Саме тому їй та всьому, що з нею пов’язане, присвячено цілий розділ «Тільки для чоловіків», наступний у черзі. Поки ж скажу таке: там, унизу, є ціла купа слизових оболонок, у яких просто неймовірно задушно й волого. У такий заманливий клімат, буває, мандрують добрі мікроби, а буває, й хвороботворні. Але за умови наявності добрих сил захисту та завдяки регулярному миттю в теплій воді проблем не мало б виникнути: пустити теплу воду, крайню плоть відтягти, мити. Знову натягнути крайню плоть. Тоді недовго почесати лобкове волосся й скочити в труси у дрібний рубчик. Краще не придумаєш, принаймні з огляду на мікробіом у вашій промежині. Пеніси, населені великою кількістю анаеробів, тобто бактерій, які живуть без повітря серед розкішної крайньої плоті, ризикують значно більше підчепити ВІЛ. Обрізані пеніси краще провітрюються, саме тому такі чоловіки набагато рідше вражені ВІЛом. Вони й без того переносять менше мікробів на сухій голівці, рідше їх передають (хоч це й не гарантія). Дружини обрізаних партнерів рідше страждають від бактеріального вагінозу.

Але ж то були класні часи, коли ще був бакулюм – кістка пеніса, як оце сьогодні в усіх інших ссавців. Горили, вовки, ведмеді, моржі та багато інших істот чоловічої статі різних видів мають бакулюм. У моржа його довжина – гордих 60 см! Наші прямі пращури мавпи наділені всього лиш 1—2-сантиметровими кістками пеніса, а шимпанзе – ще жалюгіднішою кісточкою в голівці. На жаль, еволюція позбавила сучасного чоловіка бакулюму – піднявши таким чином на п’єдестал тему слабкої ерекції.

У чому ж річ? Відповідь вас, мабуть, приголомшить: у нашому більшою чи меншою мірою моногамному способі життя. Чоловік сьогодні не повинен перебувати весь час у здатності та готовності до спарювання, щоб швиденько запліднити самку, поки не наспіла конкуренція. Це було вкрай важливо тоді, коли в розпорядженні перебувало не так багато самок, тож треба було сповна використати кожну нагоду. А інтегрована в пеніс кісточка завжди забезпечувала 100-відсотковий результат, навіть якщо статевий акт був спонтанним і відбувався під тиском часу. Крім того, така дильдо-кісточка в наших предків захищала їхній трубкоподібний сечовивідний канал у нутрощах пеніса від механічних ушкоджень.

Сьогоднішній чоловік, який живе моногамно або ж принаймні почергово моногамно, здебільшого може розраховувати на присутність партнерки в стосунках. Він виділяє час, щоб досягти збудження, не побоюючись, що зараз забіжить сусід і викраде в нього жінку. Він може копулювати в спокої та за взаємної згоди. Еволюційно-технічна перевага моногамії полягає в тому, що чоловік не підчіпляє на кожному кроці венеричні захворювання й не заражає (а це цілком можливо) та не руйнує весь свій вид з кам’яного віку. Саме тому сучасний пеніс без кісточки в разі потреби повинен сам подбати про власну твердість. Він це здійснює за допомогою своєрідної гідравлічної помпи для вирівнювання поршня. Якщо це вдається ідеально, то архаїчна частка жінки отримує такий сигнал: перед тобою – здоровий чоловік, з яким вигідно спарюватися. Якщо ж пеніс не підіймається, то за цим може ховатися серйозна недуга – з еволюційно-біологічного погляду далеко не найкращий початок для продукування нащадків. Тобто природа сама вирішує, відбуватиметься чи не відбуватиметься розмноження.