Тимур Желдак - Історія чемпіонатів Європи з футболу

На Бєскова дуже розраховували, пам’ятаючи про те, як він блискуче підготував збірну до ЄВРО-64. Часу у метра тренерського цеху було предостатньо – більше восьми місяців до початку відбіркового циклу, гравців для вибору – теж чимало, та й тренувальний процес був поставлений за всіма канонами світової практики. Збірна СРСР готувалася в пріоритетному режимі з масою товариських ігор, в яких незмінно перемагала, в тому числі і на виїзді з сильною командою Польщі.

Грім грянув 30 жовтня 1974-го в Дубліні. Довготелесий і незграбний Дон Гівенс тричі відправляв м’яч у ворота московського динамівця Пільгуя, причому двічі – буквально з лінії воротарського майданчика.

При цьому господарі не показали жодних феноменальних навичок – традиційно високі міцні ірландські хлопці просто йшли у відбір, бігли по флангах і навішували на Гівенса, який у результаті завдав сім ударів по воротах.

Вдобавок здали нерви у досвідченого центрального захисника Володимира Капличного, який був вилучений вже на 32-й хвилині за бійку з Теренсом Манчіні. Іншого центрального захисника в запасі у Бєскова не знайшлося, а в центрі оборони збірної СРСР стало занадто вільно.

Але навіть не атаки ірландців були головним чинником поразки. Радянська збірна, у складі якої на полі були п’ятеро учасників попереднього Чемпіонату Європи (Ловчев, Федотов, Колотов, Оніщенко та Капличний) і молодий супер-форвард київського «Динамо» Олег Блохін, виглядала млявим і ніби приреченим стадом невпевнених у собі людей, які демонстрували повне нерозуміння намірів один одного.

Варто відзначити, що ця перемога над збірною СРСР (нагадаємо, найбільш титулованою на той момент в Чемпіонатах Європи) стала першою великою перемогою Ірландії за весь час участі в європейських першостях.

Організаційні висновки не змусили себе довго чекати – Костянтина Бєскова звільнили з посади головного тренера вже взимку. Вести збірну на ЄВРО-76 було доручено дуету киян – 36-річним Валерію Лобановському та Олегу Базилевичу. Враховуючи вдалі виступи київського «Динамо» як у чемпіонаті країни, так і на міжнародній арені, база збірної переїхала до Києва.

Результат не змусив себе довго чекати: після тотального оновлення складу (на товариський матч з Італією навесні 1975-го вийшла збірна, у складі якої було 11 представників «Динамо» (Київ)!) змінилися й результати команди. Спочатку були биті вдома турки, а потім й ірландці.

В обох матчах головною зіркою команди Лобановського був плеймейкер Володимир Веремєєв. Саме він віддав чотири з п’яти гольових передач в цих іграх. Рахунок гри з Ірландією (2: 1) не цілком відобразив ту перевагу, якою володіла радянська команда.

Фактично, після цього матчу, стало зрозуміло – зі своїм завданням виходу в наступне коло змагань наші хлопці впораються. А тут ще й команда Ірландії програла в Швейцарії. Дві поразки поспіль головних конкурентів ще більш надихнули збірну Лобановського, яка в легкій атакуючій манері двічі обіграла швейцарців і забезпечила собі путівку до чвертьфіналу за тур до закінчення відбіркового турніру. Тур, в якому радянська команда єдиний раз в історії програла туркам. Ще й більш того, турки так і не змогли розписатися у воротах Рудакова – за них це зробив центральний захисник киян Штефан Решко.

Підводячи підсумки, можна констатувати, що якщо румуни стали єдиною командою, яка не потрапила на ЄВРО, не програвши жодного матчу, то збірна СРСР – єдиною командою, яка два матчі програла, але попри це посіла в групі перше місце.

Радянські журналісти та коментатори з оптимізмом дивилися в майбутнє, адже в цей самий час київські динамівці вигравали всі змагання, в яких брали участь – кубок і чемпіонат країни, Кубок володарів кубків і Суперкубок Європи, а Олег Блохін отримав «Золотий м’яч» кращого футболіста Європи… але той-таки матч з турками показав – сили гравців не безмежні.

30 жовтня 1974, Дублін. Ірландія – СРСР 3: 0 (Гівенс 22ʹ, 30ʹ, 70ʹ).

Ірландія: Роуч, Кіннір, Малліган, Манчіні, Холмс, Мартін, Джайлз, У. Брейді, Хейвен, Гівенс, Тріс. Тренер – Джон Джайлз.

СРСР : Пільгуй, Нікулін, Ольшанський, Капличний, Матвієнко, Ловчев, Федотов (Федоров, 59ʹ), Колотов, Веремєєв, Оніщенко, Блохін. Тренер – Костянтин Бєсков.

20 листопада 1974, Ізмір. Туреччина–Ірландія 1: 1 (Конрой 56ʹ – автогол – Гівенс 61ʹ).

1 грудня 1974, Ізмір. Туреччина – Швейцарія 2: 1 (А. Ісмаіл 28ʹ, О. Мехмет 85ʹ – Шілд 18ʹ).