Тимур Желдак - Історія чемпіонатів Європи з футболу

6 вересня 1975, Льєж. Бельгія–Ісландія 1: 0 (Ламбер 43ʹ).

27 вересня 1975, Брюссель. Бельгія – НДР 1: 2 (Пуі 60ʹ – П. Дукке 50ʹ, Хефнер 71ʹ).

12 жовтня 1975, Лейпциг. НДР – Франція 2: 1 (Штрайх 56ʹ, Фогель 78ʹ – пен. – Батен 50ʹ).

15 листопада 1975, Париж. Франція – Бельгія 0: 0.

Підсумкова таблиця групи 7

Німці у своїй відбірковій групі проти карликової Мальти, сильно здавших болгар і греків, котрі набирали обертів, намагалися показати, чого варта «непереможна машина» Гельмута Шона без Гердта Мюллера. «Бомбардир нації», забивши у фіналі домашнього Чемпіонату світу вирішальний м’яч у ворота Нідерландів на рідному Олімпіаштадіоні, вирішив, що зі збірною вже виграв усе, що можна, і йому там не місце.

Як показала практика, тренерський талант «татуся Шона» (на момент початку відбіркового циклу німецькому тренеру вже виповнилося 60 років) виявився набагато більш значущим, ніж один, нехай навіть вельми обдарований нападник. Позбувшись суперзірки, в ході відбору, та й фінальної частини ЄВРО-76 Гельмут Шон презентував Європі команду-зірку, в якій ніхто не тягнув ковдру на себе, а головними чинниками пермоги стали дисципліна і командний дух.

На самому початку відбіркового турніру «запалили» греки – їхній інтенсивний, «ігровий» футбол з великою кількістю моментів як біля своїх, так і біля чужих воріт не залишав байдужими вболівальників. У першому матчі в Болгарії ще за чотири хвилини до фінального свистка греки «горіли» 1: 3 і, здавалося, ніщо їх не врятує. Але віра в себе і наполегливість дозволили їм зрівняти рахунок за півтори хвилини до фінального свистка.

У наступному ж матчі з чемпіонами Європи німцями на своєму полі вже суперникам греків доводилося раз у раз відіграватися. І хтозна, чи не закінчився б матч сенсаційною перемогою господарів, якби не їхня гарячковість і бажання забити німцям якомога більше. За сім хвилин до закінчення гри греки не встежили за Віммером, який приніс Німеччині нічию.

До речі, чемпіони світу та Європи в цьому відбірковому циклі продемонстрували воістину чемпіонський графік – перемога вдома і нічия в гостях. Газети тих років писали, що німці – ідеальна команда для глядачів: вдома вони обдаровують своїх шанувальників перемогами, а у виїзних матчах дозволяють уболівальникам господарів порадіти, що їхня збірна зіграла на рівних з чемпіонами Європи та світу. Виняток німці зробили для Мальти – щоб не втрачати обличчя, «непереможна машина» перемогла їх в гостях з мінімальним рахунком, «відірвавшись» в рідних стінах 8: 0.

Навіть цей поєдинок показав: у команди Шона немає яскраво вираженого бомбардира – вісім м’ячів забили п’ятеро футболістів Федеративної Німеччини.

13 жовтня 1974, Софія. Болгарія – Греція 3: 3 (Х. Бонєв 1ʹ, Деньов 28ʹ, 30ʹ – Антоніадіс 29ʹ, Д. Папаіоанну 86ʹ, Глезос 88ʹ).

20 листопада 1974, Пірей. Греція – ФРН 2: 2 (Делікаріс 12ʹ, Елефтеракіс 70ʹ – Кульманн 51ʹ, Віммер 83ʹ).

18 грудня 1974, Пірей. Греція – Болгарія 2: 1 (Сарафіс 4ʹ, Антоніадіс 40ʹ – Б. Колев 88ʹ).

22 грудня 1974, Ла Валлетта. Мальта – ФРН 0: 1 (Кульманн 44ʹ).

23 лютого 1975, Ла Валлетта. Мальта – Греція 2: 0 (Р. Акіліна 32ʹ, Магро 82ʹ).

27 квітня 1975, Софія. Болгарія – ФРН 1: 1 (Б. Колев 73ʹ – пен. – Річел 76ʹ – пен.).

4 червня 1975, Салоніки. Греція – Мальта 4: 0 (Маврос 30ʹ, Антоніадіс 34ʹ – пен., Іосіфідіс 47ʹ, Д. Папаіоанну 55ʹ).

11 червня 1975, Софія. Болгарія – Мальта 5: 0 (Б. Дімітров 2ʹ, Деньов 22ʹ, Панов 25ʹ, Х. Бонєв 68ʹ – пен., Міланов 70ʹ).

11 жовтня 1975, Дюссельдорф. ФРН – Греція 1: 1 (Хайнкес 69ʹ – Делікаріс 78ʹ).

19 листопада 1975, Штутгарт. ФРН – Болгарія 1: 0 (Хайнкес 65ʹ).

21 грудня 1975, Ла Валлетта. Мальта – Болгарія 0: 2 (Панов 69ʹ, Й. Йорданов 83ʹ).

28 лютого 1976. Дортмунд. ФРН – Мальта 8: 0 (Ворм 6ʹ, 27ʹ, Хайнкес 34ʹ, 58ʹ, Беєр 41ʹ – пен., 47ʹ, Фогтс 82ʹ, Хельценбайн 87ʹ).

Підсумкова таблиця групи 8

Сьогодні, коли футболісти провідних клубів проводять протягом року по 60–70, а іноді й більше матчів, стає зовсім незрозуміло, як може вплинути одночасна участь гравців у двох і навіть у трьох турнірах на їхній результат. Характерний приклад – сучасна «Барселона», яка в один рік виграє чемпіонство, доходить до фіналу в кубку країни, Ліги чемпіонів, при тому, що 10 її футболістів у складі збірної їдуть і виграють Чемпіонат світу…