Щасливець артилерист, так і не помітивши нас, бреде невідомо куди. Коли всі патрулі на його маршруті вже виконали і трошки перевиконали план, то може він, п’яний, спокійненько йти через усе місто. За всіма центральними вулицями, розхристаний, брудний, з зухвалим хмільним поглядом.
Число п’яних і підпилих солдатів, курсантів, сержантів між тим продовжує наростати. Більшість з них давно зрозуміли переваги планової системи і таїлися десь до вечора. Відчувається, що контроль ослаб майже одночасно відразу по всіх районах міста. Всі патрулі поспішали раніше виконати план, щоб виключити потрапляння на «велике коло», і тепер все змінилося. Найбільш досвідчені пройдисвіти і алкаші використовують «розрядку напруженості» в своїй далеко не шляхетній меті. З 24:00 годин усі вони, навіть геть п’яні, притиснуть хвости, бо знають, що на маршрут виходять найдурніші, геть невдачливі патрулі, яким дня не вистачає, щоб наловити кого попало.
Не дивлячись на збільшений потік справжніх порушників, п’яних і хуліганських, робити нам абсолютно нічого. Ми сидимо на лавці парку під голими ще вербами. Капітан дає консультацію по тактиці німецьких танкових військ — випускні іспити не за горами.
— Тактика, братці мої, річ дуже складна. Коли нашим генералам говориш, що тактика складніша за шахи, вони сміються, не вірять. А чого ж тут сміятися? Шахи — найгрубіша, вкрай поверхнева модель бою двох армій, причому армій геть примітивних. А в іншому все як на війні: король безпомічний і неповороткий, однак його втрата означає повну поразку. Король — це точне уособлення штабів, громіздких і малорухомих; знищив їх — ось тобі й мат. Під ферзем я розумію розвідку, у всій ширині цього поняття, розвідку всемогутню і нищівну, здатну діяти самостійно і блискавично, ламаючи всі плани противника. Кінь, слон і тура коментарів не потребують. Тут схожість дуже велика. Особливо в діях кавалерії. Згадайте Бородінський бій, рейд кавалерії Уварова і Платова в тил Бонапарту. «Хід конем», не тільки по за змістом, а й за формою, гляньте лиш на карту! І нікого російська кавалерія не рубала і не гнала, а тільки лиш з’явилася в тилу і все. Та Бонапарт при її появі утримався від того, щоб направити в бій свою гвардію. Це багато в чому і вирішило долю битви та Росії. Ось вам і хід конем.
— Сучасний бій, — продовжував капітан, — в тисячі разів складніший за шахи. Коли на шахівниці змоделювати маленьку сучасну армію, то кількість фігур з найрізноманітнішими можливостями різко збільшиться. Чимось доведеться позначити танки, протитанкові ракети, протитанкову артилерію і артилерію взагалі, авіацію винищувальну, штурмову, бомбардувальну, стратегічну, транспортну, вертольоти, всього й не перелічиш... І все це потребує єдиного задуму, єдиної волі, тісної взаємодії. Наша біда і головна відмінність від германців у тому, що ми звикли зважати на слонів та пішаків, не звертаючи ніякої уваги на їхнє правильне використання. А тим часом германці війну проти нас почали, маючи всього-навсього три тисячі танків проти наших двадцяти чотирьох тисяч. Ми зараз багато всяких версій висуваємо, тільки головного визнати не хочемо — того, що німецька тактика була значно гнучкішою. Згадаєте мої слова: трапиться щось на Близькому Сході, дадуть вони нам чосу, на кількісну і якісну перевагу хрін покладуть. Який сенс в тому, що у тебе три ферзя, коли ти в шахи грати не вмієш? А наші радники грати не вміють — це факт, подивіться лише на начальника кафедри полковника Солоухіна, він щойно з Сирії повернувся...
— Від чого ж все це йде? — Не втримався я.
Капітан зміряв мене довгим поглядом і прорік:
— Від системи.
Відповідь була явно незрозуміла нам, і він додав:
— По-перше, висуваються начальники за політичним критерієм: вибирають не з тих, хто вміє грати або хоче цьому навчитися, а тих, хто ідеологічно підкований; по-друге, наша система потребує звітів, рапортів і досягнень. На тому стоїмо. Рапорти про знищення тисяч німецьких танків і літаків у перші дні війни були такі фальшиві і непереконливі, що політичне керівництво країни перейшло до показників територіальних, як найбільш об’єктивних. Звідси наша любов до штурмів міст і висот. А ви спробуйте в шаховій грі прагнути не до знищення ворожої армії, а до захоплення території противника, незважаючи на втрати. Що з цього вийде? Те ж саме, що у нас на війні вийшло. Перемогли ми тільки тому, що мільйони своїх пішаків не шкодували. Коли наш Генеральний штаб і військові радники надумають захопити територію Ізраїлю замість того, щоб спочатку знищити його армію, нам це дуже дорого обійдеться. Мат євреї нам, звичайно, не поставлять, та знищення Ізраїлю буде коштувати дуже дорого при такій тактиці. А найгірше, коли, не приведи Господи, зіткнемося ми з Китаєм, тут вже й пішаки нам не допоможуть, у них все одно більше.
Читать дальше