Віктор Суворов - Оповіді визволителя

У Київському вищому загальновійськовому командному училищі був у мене старший товариш. Звали його Віца. Всі ми до нього ставилися з якимось підкресленою повагою, з першої зустрічі визнаючи його авторитет і старшинство. Його перевагу над усіма курсантами відчували й наші командири, і вже на другому курсі він отримав звання старшого сержанта і посаду заступника командира взводу. Віца був почесним мешканцем київської губи. Був він бездоганний у навчанні та службі, а на губу потрапляв не за свої вчинки, а за гріхи своїх підлеглих, яких не здавав.

На випускному вечорі ми пророкували один одному долю. І на мене раптом щось найшло. Обернувся до нього і відрізав: посада тобі, Віца, — міністр оборони СРСР, звання — Маршал Радянського Союзу.

Ніхто не сумнівався, що у нього буде вертикальний зліт. Та ніхто не думав, що набирати висоту він буде так стрімко. Військові звання Віца отримував достроково, і майже кожного року — підвищення на посаді. Командиром полку він став через вісім років після випуску. Закінчив дві військові академії. За два десятки років, не пропустивши жодного щабля, піднявся від командира взводу до першого заступника командувача 13-й армією. А потім був призначений командувачем 6-ї гвардійської танкової армії.

Проте моє пророцтво не збулося. Поки Віца, побиваючи рекорди швидкості, йшов вгору крутими службовими сходами без перил, Радянський Союз розсипався. Не стало ні СРСР, ні Маршалів Радянського Союзу. Тому Віталій Григорович Радецький, прямий нащадок героя російсько-турецької війни 1877-1878 років генерала від інфантерії Федора Федоровича Радецького, став міністром оборони України і першим в її історії отримав звання генерала армії України.

Коли в 1993 році командувача військами Одеського військового округу генерал-полковника Радецького затверджували на посаді міністра оборони України, депутат Верховної Ради поставив йому питання: а київська гауптвахта залишиться такою, як в книжці Суворова розписано?

Віталій Григорович тоді ще цю книгу не прочитав і не зрозумів, про що мова, тому підтвердив: так, так, все буде як у Суворова.

Чоботи сяяли так, що їх сміливо можна було використовувати під час гоління замість дзеркала, а штани були так напрасовані, що коли б раптом муха налетіла на стрілку, вона б неодмінно розкололася надвоє. Всі ми заступали в міський патруль, і наш зовнішній вигляд перевіряв особисто військовий комендант міста Києва. А він-то вже жартів не любив! Найменше порушення в формі одягу — десять діб арешту. Це була давня норма, добре відома всім. Зараз полковник завершував інструктаж:

— І на закінчення норми виробітку: вокзал — сто п’ятдесят порушників, парки відпочинку — сто двадцять, по іншим шістдесят.

Полковник не говорив головного, та в цьому й не було необхідності. Всі знали, що за невиконання норми винних не змінюють о 24:00, як годиться, а відправляють на «велике коло», на всю ніч, і коли до ранку патруль не наловить ще 30 порушників, то за цим буде губа, при цьому вчорашній патруль садять в камери, де сидять жертви саме цього патруля. Це всім давно відоме, і нагадувати про це було зайвим.

— Норми науково обґрунтовані і перевірені багаторічною практикою. Що ж, наша мета ясна, завдання визначені, за роботу, товариші!

Наш патруль — три людини: капітан Задіров і ми, два курсанти-випускники. Наша служба — 480 хвилин. Зміна о 24:00. План — 60 порушників. Це означає — одне затримання кожні 8 хвилин. Іншими словами, будь-який військовий, який зустрівся нам, має бути зупинений і визнаний порушником. Коли за вісім годин нам зустрінеться тільки 59 солдатів, матросів, сержантів, старшин і офіцерів, то «велике коло» забезпечене, а вночі де ж ти ще 30 нездар наловиш?

Успіх служби в патрулі багато в чому залежить від характеру начальника патруля. Коли він досить лютий і кмітливий, то план виконати можна.

— Товаришу сержант, ви порушуєте форму одягу!

— Ніяк ні, товаришу капітан.

На сержантові все блищить, причепитися явно ні до чого.

— По-перше, ви сперечаєтеся з начальником патруля, а по-друге, верхній ґудзик мундира у вас не в бік Радянської влади. Документи!

Точно! Блискучий ґудзик з серпом і молотом всередині п’ятикутної зірки пришитий трохи нерівно, а можливо, ґудзик не дуже щільно пришитий, розбовталася і тому молоточок повернутий не вгору, як йому личить, а трохи вбік. На цьому можна зловити будь-кого, аж до міністра оборони, — спробуй устеж, щоб всі ґудзики постійно були повернені молоточками точно вгору.