Володимир Селезньов - Кремлівський плагіат. Від шапки Мономаха до кепки Ілліча

Саме за правління московського князя Васілія III і народилася концепція, що Москва — це третій Рим (Константинополь вважався другим), тобто Московська держава є правонаступницею Візантійської імперії. У цей самий час з’являється міф про шапку Мономаха, гербом Московії стає візантійський двоголовий орел, а Васілій III приймає титул “государя всея Русии”. Тоді ж уперше в московських документах з’являються і назви “російський”, “Росія”.

Форма на -о- походить від грецького ρωσία (росія) з мови патріаршої канцелярії у Константинополі. Вперше вона фіксується у візантійського імператора Константина VII Багрянородного, який жив у X столітті. Як вказує М. Фасмер, чи не вперше слово “росія” зустрічається в Московській грамоті 1517 року, потім уже в Івана IV Ґрозного.

З початком російсько-польської війни 1654–1667 років та приєднанням Лівобережної України до Московії в титулі російського царя з’являється формула “всея Великия, Малыя и Белыя России”. З цього часу попередня назва “Московское государство” уже не використовується.

Особливого поширення слова “Росія, російський, росіяни” набули за часів Петра I. При ньому поряд зі звичайною назвою “Россия” застосовувалися також інші назви “Российское государство” або “Российское царство”.

У 1721 році Петро прийняв новий титул “Отца Отечества, Императора Всероссийского”. Назву “Всероссийский” було створено від попереднього титулу “всея ... России”. Назва “Російська імперія” вперше з’являється в інструкції київському митному поручикові Залеському від 10 березня 1723 року. Цікаво, що імперія називалася не тільки Російською, а й Всеросійською, що відповідало титулові імператора. Так, наприклад, іменується Росія в договорі про “вічний мир”, укладеному з Річчю Посполитою у 1786 році.

Згодом слова “российский”, “россияне” зустрічається у М. Ломоносова, Н. Карамзіна та інших і зберігаються аж до наших днів поруч зі словами “русский”, “русские”.

Загальновідомо, що в середньовічній Європі Росію називали Московією (на відміну від Русі-України), а її мешканців — московитами, москвинами, москалями. Та й самі жителі Залісся тоді так себе називали.

На картах і атласах XVI, XVII і навіть XVIII століть ви не знайдете країни під назвою Росія, а територія, до якої тепер відноситься ця назва, раніше на всіх мапах називалася не інакше як Московія, Москва, Московитія, а іноді навіть Велика Тартарія, на відміну від Малої (кримської) Тартарії.

Так, на мапі англійського мандрівника Ентоні Дженкінса 1563 року є чіткий напис: “RUSSIAE, MOSCOWIAE et TARTARIAE”. На мапі голландця Фредеріка де Віта 1680 року також є Руссія, Московія і Тартарія, при цьому Тартарія займає практично всю Азію, а Московія — це Московська область і Урал. На карті Я. Брюса і Г. Фон Ментена 1697 року показані дві країни: Русь, або Russie та Московія, або Moscow. Таким чином, європейські картографи чітко розрізняли дві різні країни: Русь і Московію.

Та й самі майбутні росіяни називали себе москвинами (досі у них збереглися прізвища Москвін, Москвінов), а свою мову — московською. Так, наприклад, у 1706 році на замовлення царя Пєтра I у Голландії просвітитель Ілля Копієвіч видав “Руковедение въ грамматыку во славянороссийскую или московскую, ко употреблению учащихся языка московского”. А ще у середині XIX століття російський історик і журналіст М. Поґодін видавав журнал “Москвитянин”.

Та той таки Пьотр I доклав чимало зусиль, аби у Європі Московію називали Росією.

Ще на початку 1703 року в Москві вийшла перша газета під назвою “Ведомости о военных и иных делах, достойных знания и памяти, случившихся в Московском государстве и в иных окрестных странах”, яку називали також скорочено “Ведомости московские”. У 1725 році “Ведомости московские” були перейменовані на “Ведомости Российские”. Тоді ж за дорученням Петра I, як свідчить російський історик С. Соловйов, його фаворит А. Меньшіков надіслав послу в Копенгаґен таку директиву: “Во всех курантах печатают государство наше Московским, а не Российским, и того ради извольте у себя сие престеречь, чтоб печатали Российским, о чем и к прочим ко всем Дворам писано”. Так Московська держава змінила свою старовинну споконвічну назву, перетворившись на Російську.

Треба зауважити, що в Україні тривалий час, аж до початку XX століття, це не визнавали і продовжували по-старому називати Росію Москвою, Московщиною, російську мову — московською, а росіян — московитами, москвинами чи москалями. Ось, наприклад, уривок із книги ієромонаха Захарії Копистенського “Палінодія, або Книга оборони...”, виданій у Києві в 1621–1622 роках: “Москва з Росѣю нашою, на Москву пріѣзжаючею, як и послове московскіи, в Литвѣ и в Коронѣ бываючіи, сполечность церковную в собѣ мѣвали”. Як видно, Копистенський під “Росѣю нашою” (як утім й інші автори того часу) розуміє Україну, а нинішню Росію називає Москвою.