Виктор Суворов - Її ім’я було Татьяна

«Жодна із соціалістичних держав у результаті не дала очікуваних плодів. Усі вони, без винятку (без жодного винятку!), — диктатури, найбільш характерний плід яких — насильство над людиною. Більше того, всі вони разюче одноманітні у своїй економічній неефективності.

Можна вважати експериментально доведеним, що соціалістичне дерево дає зовсім не ті плоди, які від нього очікувалися, а прямо протилежні.

Експеримент цей проведено в такому величезному масштабі й у таких різних умовах, що сумніви можуть залишатися тільки в необізнаних людей, яких, звісно, з відомих причин, і зараз дуже багато.

Чим же така одноманітність результатів (диктатури) пояснюється?

Соціалістична структура створює колосальну концентрацію влади і неминуче веде до диктатури, до тоталітарної держави з усіма її антилюдськими наслідками. Соціалізм різко порушує і без того дуже несприятливий баланс між особистістю і державою. Якби не притаманна соціалізму економічна неефективність, соціалізм був би неперевершеним засобом військового завоювання всього світу.

Соціалізм являє собою колосальну небезпеку для людства і пастку, з якої надзвичайно важко вибратися.»

Соціалізм — глухий кут розвитку людства.

Але чому б вождям соціалістичної держави не відмовитися від централізованого планування? Чому б не здійснити лібералізацію економіки? Чому не скасувати централізоване планування?

Тому, що жоден виробник добровільно не буде робити того, що потрібно всій країні, а не йому конкретно.

А якщо його зацікавити?

Зацікавити можна, тільки давши йому прибуток від продажу продукту. Ви що, до капіталізму повертатися вирішили? Навіщо ж тоді город городили? Навіщо всі ці революції та війни? Навіщо мільйонні жертви?

Проте вихід треба було шукати. І у вождів дедалі частіше виникало запитання: може, ліквідувати Держплан? Може дати директорам заводів право випускати дерев’яні ящики тих розмірів, тієї якості й за тими цінами, які задовольняють вимоги споживача?

Зрозуміло, що цього робити не можна було. Інакше почалося б тотальне розкрадання власності.

Капіталісту немає сенсу красти в самого себе.

А директор заводу в соціалістичній державі не є власником. Уявіть собі, що керівники підприємств, у руках яких знаходяться колосальні матеріальні цінності, вийшли з-під контролю ЦСУ, Держплану, Держконтролю, Державного комітету цін, Державного комітету праці та зарплати. Що з цього вийде?

Герой Соціалістичної Праці Анатолій Павлович Федосєєв передбачив, що вийде, якщо здійснити лібералізацію економіки соціалістичної держави:

«Черговий Хрущов або Брежнєв в обмін на підтримку народу перегризе горло своїм товаришам і через недосвідченість введе такий «лібералізм», який зруйнує головні підвалини, а з ними і всю систему.»

Це опубліковано 1979-го року за шість років до початку горбачовської перебудови та лібералізації.

Федосєєв не даремно заобрійні радари створював. Йому вдалося зазирнути в невідоме на той час, коли член Політбюро ЦК КПРС, голова КДБ товариш Юрій Володимирович Андропов ще тільки розчищав шлях до вищої кремлівської посади своєму ставленику товаришеві Михайлу Сергійовичу Горбачову.

Апогей соціалістичної економіки часів Горбачова

Через п’ятдесят років правління у вождів Радянського Союзу було тільки два варіанти дій.

Точніше: був один варіант дії та один варіант бездіяльності.

Можна було нічого не робити. Саме так чинив товариш Брежнєв. І країна повільно занурювалася в економічну трясовину.

Можна було рвонути. Так учинили товариші Андропов і Горбачов, який продовжив його справу.

І тоді занурення в трясовину відбулося стрімко.

14–25 лютого 1956 року в Москві відбувався XX з’їзд КПРС.

Центральна подія з’їзду — затвердження 6-го п’ятирічного плану розвитку народного господарства на 1956–1960 роки.

6-й п’ятирічний план є цікавим тому, що був зірваний. Нежиттєздатна економіка, керована бюрократами, давала збої.

6-й п’ятирічний план, як усі попередні й наступні, розробляла організація, що зветься Держплан. Головою Держплану на той час був член ЦК КПРС товариш Микола Костянтинович Байбаков. На ключову посаду глави Держплану Байбакова висунув Хрущов за те, що той наполегливо підтримував і просував два грандіозні хрущовські проекти, які давали змогу Радянському Союзу вирватися з економічного глухого кута.