Сергей Жадан: Anarсhy in the Ukr. Луганський щоденник

Я говорю про всіх нас – про тих, хто виходив на вулиці з мирними гаслами і хто кидав бруківку в міліцейські шеренги, але також і про тих, хто сьогодні бере в руки автомати й намагається собою зупинити урядові танки. Не знаю, як будуть розвиватися події далі, і зовсім не певен, що вони будуть розвиватися в позитивному напрямку, але доки є ще бодай якась можливість, я далі говорю про всіх нас разом як про тих, хто проходить нині випробування своєю свободою, хто проходить спокушання нею. Так сталося, що саме свобода – її потреба, її розуміння, її усвідомлення – робить нас усіх у нашій країні ворогами, примушує нас ненавидіти одне одного, більше того – примушує нас одне одного знищувати. Я зовсім не схильний впадати в дидактику й стверджувати, що ми виявилися до неї не готовими, що свободи виявилося забагато, що ми не здатні дати їй раду, що ми не в стані її контролювати. Свободи не буває забагато. Просто замало буває нашого серця. І нашого розуму.

До чого я веду? Нам усім і надалі доведеться говорити про речі важливі. Себто про речі абстрактні. Про честь і гідність, про пам’ять і солідарність, про мужність і великодушність. Особливо багато – про свободу. Бажано – не забуваючи при цьому про відповідальність. Традиційно більшість зі сказаного нами так і залишається ніким не почутим. Чи привід це відмовитися від бажання говорити? Не певен. Адже ми й говоримо не так із відчуття свободи, як із відчуття відповідальності. Хоча б перед тими, хто до нас справді дослухається.

Що я можу сказати про свободу?

Свобода дається нам від народження й супроводжує нас протягом цілого життя. Тому всьому доброму в цьому житті ми завдячуємо саме їй. Усьому поганому, до речі, теж.

Свобода не є чимось необхідним, чимось таким, без чого ми в жодному разі не змогли б обійтися. Проте спробуйте позбавити когось його свободи – вам це просто не вдасться.

Оскільки під свободою можна розуміти будь-що, і кожне її означення матиме сенс. Більше того – присутність безлічі варіантів її розуміння і є найбільшим її виявом.

Найбільше свобода нагадує троянди. З тієї простої причини, що нагадувати щось інше вона просто не може.

Свобода й справді мала б підкріплюватися відповідальністю. Мала б, але в більшості випадків не підкріплюється.

Свобода є куди загрозливішою, ніж ми про неї думаємо. Саме тому ми про неї зазвичай і не думаємо.

Цілком згоден із Марксом, котрий стверджував: «Свобода настільки притаманна людині, що навіть її супротивники здійснюють її, борючись проти її здійснення». З єдиною поправкою – не певен, що в нас справді є супротивники.