Микола Сенченко - Четверта світова. Інформаційно-психологічна війна

4. «Контужені» в інформаційній війні (5–7 %). Вони розуміють усі процеси, що відбуваються, але втішають себе різними ілюзіями, готові до боротьби, але не здатні бачити шляхи цієї боротьби і стають заручниками різних лідерів, у тому числі й штучно саме для них створюваних.

5. «Передовий загін» (1–2 %), це саме ті бійці, які не тільки розуміють, що триває Четверта світова війна, а й ведуть посильну боротьбу за свободу й незалежність Батьківщини.

Така класифікація характерна для України, і хто цього не бачить і не розуміє процесів, що відбуваються в нашій державі, той уже нічого й ніколи не зрозуміє.

Проте що ж ми отримаємо, якщо перейдемо на мислення у воєнних координатах? Багато проблем, що їх ми не можемо до сьогодні розв'язати, перестануть існувати.

Четверта світова війна ведеться особливо жорстоко на нашій рідній землі проти українського народу. Руйнується державність як основа життєдіяльності суспільства. Вщент зруйновані економіка, наука, освіта, охорона здоров'я. Триває розпродаж військової техніки, розвалюється армія. Порушені всі норми честі, совісті, моралі. У народу стирають історичну пам'ять, народ вимирає, злидарюють книговидавці, бібліотекарі, не розвивається мова та література. Все стає товаром. Культурна інверсія під керівництвом ідеологів юдо-лібералізму веде український народ до деградації.

Що дається натомість? Жуйка, примітивні американські фільми, порнографія, наркоманія, культ «золотого теляти» і зухвалість можновладців. Початок реформ призвів до того, що все населення України втратило свої заощадження. Ще одним негативним результатом так званих реформ став величезний зовнішній державний борг, який на довгі роки ліг непомірним тягарем на економіку України. Як виник цей борг, які реформи він підтримував, куди пішли позичені гроші і який отримано ефект, — на всі ці законні питання суспільство відповіді ніколи не отримувало. Чому? Чому влада не розповідає своєму народу, на чиї кошти вона існує, як вона використовувала отримані кредити. Якщо їх розікрали, то хто? Війна є війна, і «явні паразити» та «мародери» почувають себе впевнено.

Трагедії світового масштабу розгортаються непомітно і починаються, як правило, з незначних подій, на які звичайна свідомість просто не звертає уваги, і лише з часом стає очевидним, що ці незначні події стали джерелом усієї подальшої трагедії. Умови для проживання в нашій країні надзвичайно несприятливі. В умовах інформаційної війни в Україні навмисне підтримується стан невизначеності, нічим невиправданої руйнації, справжнього хаосу, «бєспрєдєла» і безмежної політичної кризи. Кожному громадянину України, який має здоровий глузд, уже достеменно зрозуміло, що єдиним результатом впроваджуваних «демократичних реформ» є руйнування. Але не всім зрозуміло, що це війна! Які ж втрати України в цій невидимій війні?

«Демографічний колапс» — таку назву має стаття в газеті «Урядовий кур'єр» (2004, 2 березня, с. 11), в якій заступник директора Інституту демографії та соціальних досліджень Н АН України, науковий консультант президента України, доктор економічних наук, професор, член-кореспондент НАН України Елла Лібанова кваліфікує демографічні процеси в Україні як кризові. На початку 1993 року в Україні жило 52,2 млн осіб. Це відповідає максимуму за всю історію України. На 1 січня 2004 року населення України зменшилось на 4,6 млн осіб (на 420,8 тис. осіб у середньому за рік). У чому ж причини цих процесів?

Науковий консультант президента України пояснює так: «Головною складовою зменшення кількості населення, безумовно, є низька народжуваність. її зменшення — це передусім зворотна сторона зміни соціального статусу жінки, розширення сфери її інтересів, високого рівня освіти і зайнятості… Криза перехідного періоду не сформувала, а загострила загальні негативні тенденції смертності населення України… Якщо б смертність протягом 1989–2001 років залишалася на рівні 1989 року, кількість померлих за цей період була б меншою фактично на 2,4 млн».

Як бачимо, «демократичні реформи» фактично забрали 2,4 млн життів. У чому ж причина смерті? Послухаймо знову, що говорить Лібанова: «Значна смертність чоловіків обумовлена рядом економічних, соціальних та біологічних факторів… Безумовно, впливають на смертність чоловіків особливості праці, не просто в шкідливих умовах, а на робочих місцях, котрі характеризуються підвищеним ризиком нещасних випадків та аварій. Дуже впливає алкоголізм, що спричиняє у 2,5 раза більше смертей, ніж у 1989 році». Значно збільшилась смертність чоловіків і від такої хвороби бідних, як туберкульоз.»… Значний рівень смертності українських чоловіків від туберкульозу є одним із найвищих у сучасній Європі, їх смертність втричі перевищує аналогічний показник держав Євросоюзу, вдвічі — країн Центральної та Східної Європи і в півтора раза — на території колишнього СРСР», — стверджує Лібанова.