Микола Сенченко - Четверта світова. Інформаційно-психологічна війна

Безумовно, деякі представники ворожих нам структур будуть намагатися дезорієнтувати нас, але ми для того й займаємося самоосвітою, щоб зуміти вчасно розпізнати дезінформацію і не допустити віруси у нашу організацію. Якщо ми приймемо додаткові заходи із забезпечення власної безпеки, тоді нам ніхто не страшний. Навпаки, наші представники будуть вільно входити до ворожих структур і використовувати їх у своїх цілях, чи покладати край їхній діяльності, якщо вона шкодитиме українському народу.

Нам ніхто не може стати на заваді в нашій справі. Але якщо ми не зможемо досягти поставленої мети, то тільки тому, що самі виявимося нездатними здійснити духовний подвиг.

Козацькі загони — це основа майбутньої України. Через їх розвиток буде народжуватися й наша нова держава. Ми намітили шлях, і на ньому кожному українцю надається можливість соціальної творчості й будівництва.

«Сьогодні в Україні юдонацистський бенкет досяг свого апогею, — пише Е. Д. Ходос. — І сто тисяч українських євреїв, зарахованих до «жертв Голокосту», байдуже дивляться на своїх фашиствующих одноплемінників, які розгулялися, не підозрюючи, що фінальним акордом їхньої безсоромної вакханалії може стати новий Голокост, до списку жертв якого заздалегідь занесена 100-тисячна община євреїв України».

І наприкінці своєї трилогії голова Харківської єврейської общини Едуард Давидович Ходос пише: «Прокиньтеся, ЖЕРТВИ — БРАТИ МОЇ! Давайте об'єднаємося і виставимо ПОЗОВ. Настав час отримати КОМПЕНСАЦІЮ за все: за злидні, за винищення, за ненароджених дітей, за холод, за голод, за безоплатну працю… — за ГОЛОКОСТ. І не потрібно обмежуватися у виборі засобів. Якщо буде потреба — будемо шантажувати. У нас є Чорнобиль, який можна зарахувати. У нас є ядерні технології, які можна продати. У нас є «стратегічні партнери», яких можна змінити. У нас багато чого є… І плювати нам на думку «світової спільноти». Досить довго вони плювали на нас. Нехай краще заплатять за ГОЛОКОСТ, за те, що ми всі його жертви. Вчіться у євреїв…». Важко додати щось до цього крику душі єврейського патріота України.

Національну ідею не треба вигадувати, вона носиться в повітрі, стукає в наші серця: Українці! Хіба не наші пращури заселили найбагатші землі й заснували на них свій рід? Мечем і кулями не вдавалося нікому відібрати їхнє володіння. Знадобилися підлість і зрада, але і її тепер добре всім видно. В азартному грабежі виявилося мародерське нутро націонал-зрадника, засвітилася агентура («п'ята колона»), розкрилася людожерська сутність глобалізму. Юдонацисти оголосили війну всім народам Землі, всім неюдеям, і ведуть її на чужій території і чужою кров'ю, зіштовхуючи лобами легковірних. Логічна протидія такій тактиці — солідарність слов'ян, а також інших націй у боротьбі із сатанізмом.