Микола Сенченко - Четверта світова. Інформаційно-психологічна війна

Крім регулярних і резервних з'єднань, у постійній бойовій готовності в складі сухопутних військ перебуває 4 бригади «Нюхал», призначені для територіальної оборони, боротьби з терористами і охорони єврейських поселень. За необхідності вони розгортаються в дивізії.

На озброєнні у сухопутних військ є найсучасніша бойова техніка, переважно ізраїльського виробництва, така, як танк «Меркава-3», самохідна установка «Сламер», броньовані машини «Зельда» і «Азар-хіт», знаменитий на увесь світ пістолет-кулемет «Узі»… Всі чоловіки призовного віку, за винятком арабського населення, кілька разів на рік проходять військові збори… За кількістю сучасних бойових літальних апаратів авіація Ізраїлю цілком може прирівнюватися до авіації таких країн, як Великобританія, Німеччина і Франція. 440 бойових літаків перебуває в строю і 250 в резерві, а також 135 ударних гелікоптерів і понад 200 безпілотних крилатих розвідників…». Таку інформацію про збройні сили Ізраїлю подає газета «Хадашот» (№ 5, травень 2003 р.).

Постає резонне питання: на який млин лив воду президент Кравчук, роззброюючи нашу країну? Казки про те, що його примусила це зробити Росія — для недоумків. Краще звернімо увагу на слова колишнього співробітника Відділу теоретичних проблем Російської академії наук академіка В. В. Данилова27, який пише: «Польський юдей Фляг (відомий усім як ідеолог КПРС Леонід Кравчук) назвався українським націоналістом, а потім відкрито прийняв громадянство Ізраїлю». Ось тому перший президент України юдей Фляг почав так активно руйнувати українську державу, насамперед позбавивши її ядерної зброї, зруйнувавши флот, фінансово-кредитну систему, нагородивши населення України возиками для перевезення вантажів — «кравчучками».

Критичне осмислення реальної ситуації, розуміння неприпустимості сучасного стану нашої держави має підштовхнути волю й енергію народу на позитивні зміни, на перехід від «суспільства знищення» до «суспільства процвітання».

Перш за все слід усвідомити стан війни. Визначити й вивчити способи та засоби, які використовують у війні. Оволодіти навичками протидії тому, що робить ворог, особливо в інформаційно-психологічній сфері.

Необхідно також усвідомити свою історичну відповідальність за долю країни, за спасіння України. Для молоді настав час істини. Молоді люди повинні взяти на себе відповідальність і обстоювати своє право жити на цій землі, співати свої пісні, народжувати дітей.

Кожен українець повинен напрацьовувати для себе ресурс виживання: волю, навички, вміння, має розвиватися фізично. Потрібно посилено займатися самоосвітою.

Слід визначитися з політичною орієнтацією, з тим, які політичні сили підтримувати. Потрібно йти в політику, йти у владу. Варто уважно придивитися до Української Консервативної партії, яка, на мій погляд, є сьогодні найприйнятнішою для перемоги патріотичних сил на виборчих перегонах до Верховної Ради та до місцевих рад народних депутатів. Без заміни нинішньої влади інтелектуальною і моральною елітою Україні не перемогти.

Потрібно подолати почуття страху перед інформаційно-психологічною війною, не боятися війни. Якщо не вступати в цю війну, то по правді кажучи можуть збутися пророцтва Апостола Павла, які він висловив 2000 років тому: якщо під владою «людини гріха» виявляться усі народи, тоді настане мир, гірший за будь-яку війну. Для нас ця війна морально виправдана, справедлива і священна. Війни закінчуються не миром, а перемогами. Тільки в перемозі запорука виживання, творчого розвитку, величі України і її великого народу.

У новій війні за свою свободу, справжню незалежність (і врешті-решт за своє життя) ми повинні почати завдавати мирних ударів, яким не зможе протистояти потужність американської армії та внутрішні жандармсько-поліцейські сили української компрадорської та гендлярсько-лихварської еліти. Нам не потрібно протизаконних дій, котрі тільки укріплюватимуть владу бандитів і комуногебістів, що конвертували владу у власність та пограбували свій народ.

На жаль, в умовах, коли народу немає, а є лише повністю одурманене, споєне, наркотизоване, зомбоване засобами масової пропаганди і одурене населення, яке вимирає, насилу зводить кінці з кінцями, ми не можемо завдати цих смертельних ударів враз, усім світом, знищуючи раз і назавжди ярмо в Україні.

Але серед населення є подвижники, є люди волі та обов'язку, є патріоти, державники, є, зрештою, просто українці, яких саме ім'я і звання — Українець — зобов'язує не підставляти по-рабському свою шию під ярмо колонізаторів, не упокорюватися насиллю, гніту та мерзоті… Треба просто почати…і перемогти.