Дмитро Чобіт - Фарисеї, або Неоголошена війна Україні

У своєму скандальному виступі О.Зінченко повторив сказане М.Бродським 1 вересня, але чомусь побоявся ще раз озвучити слова Юлії Тимошенко, висловлені нею на засіданні Кабінету міністрів 3 вересня. А взагалі то виникає запитання: “Де логіка прем’єра, коли вона на засіданні уряду говорить, на перший погляд, про незбагненні і небачені досі речі – звинувачення у хабарництві вищих державних посадовців?!” Але логіка у цих звинуваченнях Ю.Тимошенко очевидно була і полягала вона у тому, щоб підбадьорити О.Зінченка перед прес-конференцією і спонукати його теж до рішучо-агресивних дій. Кажу так тому, що Юлія Володимирівна дуже пильно слідкувала за О.Зінченком та його виступом на прес-конференції 5 вересня 2005 року. Одночасно з нею, у цей же день, Ю.Тимошенко проводила засідання уряду. Прямо на це засідання Кабінету Міністрів її помічник приніс стенограму виступу О.Зінченка. Юлія Володимирівна перервала розгляд питання урядом і почала радісно зачитувати пасажі екс-держсекретаря про П.Порошенка, М.Мартиненка і О.Третьякова. Члени уряду почали переглядатися, а міністр палива та енергетики В.Тополов не витримав, встав і заявив, що їй не годиться на засіданні уряду повторювати бездоказові твердження О.Зінченка. Цей випадок є незаперечним доказом виняткової особистої зацікавленості Ю.Тимошенко у роздмухуванні так званого корупційного скандалу в “оточенні президента”, а це, у свою чергу, небезпідставно породжує підозру, що саме вона була головним натхненником та організатором скандалу.

На час виступу О.Зінченка в українському суспільстві вже була створена думка про негаразди серед сподвижників Президента, тому слова його звинувачень падали на добре спушений грунт. Крім усього іншого, люди добре пам’ятали численні закиди Ю.Тимошенко на адресу П.Порошенка, її постійні нарікання на нього. Звичайно, що співчуття завжди будуть на боці скривдженої жінки. На це й розраховували політтехнологи, вважаючи українців за бидло. На жаль, добре продумані технології дали свій результат – прес-конференція О.Зінченка справила ефект вибуху потужної бомби.

Якими були справжні мотиви скандальних дій Олександра Зінченка добре знає лише він, але цілком ясно, що так званий корупційний скандал зробив велику послугу Юлії Тимошенко у її боротьбі за повну і неподільну владу над Україною та українцями.

Одразу ж по завершенні прес-конференції Олександра Зінченка його місце у конференц-залі інформаційного агентства “Інтерфакс” зайняв Петро Порошенко. Нижче наводимо текст його виступу, який він, на відміну від О.Зінченка, робив експромтом.

“Друзі, сьогодні, напевно, один із важких днів у моєму житті – я надзвичайно розчарованийтакою поведінкою Олександра Зінченка і несу безпосередню відповідальність, оскільки свого часу, коли виборча кампанія президента була в розгарі, я був одним із тих, хто прийшов до Олександра Олексійовича і запросив його на посилення команди, переконував тоді ще кандидата в президенти Ющенка, що це є людина, яка значно посилить команду”. Так розпочав своє слово Петро Порошенко і продовжив: “Безумовно, я ще залишаюся державним службовцем, тому не можу коментувати як політик вчинок, який здійснив Олександр Олексійович. Я можу пояснювати це різними речами: перевтомою, емоційним навантаженням. Але мені було надзвичайно приємно, що за весь час свого виступу, коли він читав текст і потім, коли він відповідав на запитання журналістів, він жодного разу не спромігся подивитися мені в очі.

Я наголошую, що Олександр Олексійович Зінченко як держсекретар мав всю повноту влади в державі для того, щоб довести і притягти до відповідальності всіх тих, кого він згадував у своєму виступі. Більше того, саме йому Президент своїм указом довірив питання боротьби з корупцією, коли була створена група по боротьбі з корупцією, в яку увійшли представники СБУ, прокуратури, міністерства внутрішніх справ, яка працювала декілька місяців. І в обов’язки якої входила саме координація дій по боротьбі з корупцією у вищих ешелонах державної влади.

Я наголошую, що Зінченко при наявності будь-якої інформації щодо земельних відносин, або щодо судової гілки влади, або щодо власності чи будь-чого іншого відомого йому зловживання і порушення закону був просто зобов’язаний забезпечити проведення розслідування і притягнення до відповідальності осіб, які вчинюють корупційні дії.