Дмитро Чобіт - Фарисеї, або Неоголошена війна Україні

Вважаю, що у такій поважній зустрічі немає нічого поганого – могли б усі і за стіл сісти, випити по чарчині після такого напруженого робочого дня. Оскільки цей факт різко заперечувався на нараді в Президента, то тут одне з двох – або такої зустрічі дійсно не було і очевидці щось наплутали, або ж на цій зустрічі обговорювали те, що не повинно стати відомо іншим, тому її факт так сильно намагаються заперечити.

Однак, тут є одне “але”. Юлія Тимошенко в Кабінеті Президента готова була клястися на іконі, що вона із О.Зінченком перед його скандальною прес-конференцією не лише не зустрічалася, а й взагалі давно не бачилася. Проте, 20 вересня цього ж року в інтерв’ю “Українській правді” Юлія Володимирівна фактично визнала факт своєї зустрічі із О.Зінченком саме напередодні його скандальної прес-конференції. Це випливає із її слів: “Я переконувала Олександра Олексійовича не подавати у відставку [9] [9] Лещенко С. Розмова з Юлею Тимошенко // Українська правда. – 2005. – 20 вер. // Львівська газета. – 2005. – 22 вер. – С.6. ”.* Залишається лише вияснити два питання. По-перше. Якщо не під рестораном “Розгуляй”, то де саме Юлія Володимирівна “переконувала Олександра Олексійовича”? І друге: коли це сталося? Але як би там не було, такий факт таки мав місце. Тоді навіщо була потрібна ікона?

Слава Богу, що в нас в Україні є

Олександр Зінченко. Я йому дуже вдячна.

Юлія Тимошенко. [10] [10] Лещенко С. Розмова з Юлею Тимошенко // Українська правда. – 2005. – 19 вер. // Передрук “Львівською газетою”. – 2005. – 22 вер. – С.6.

Спочатку пан Бродський зробив заяву

про корумпованість оточення Ющенка,

яку ніхто не зрозумів. Потім цю заяву

повторив, як папуга Зінченко,

і третім у цій трійці був пан Турчинов.

Олександр Волков. [11] [11] Чат з Олександром Волковим // Українська правда – 2006. – 11 січ. // http://www.pravda.com.ua/chat/volkov – 2006.htm **

Такого масштабного скандалу, як прес-конференція Олександра Зінченка, Україна не знала з часів Кучмагейту. Це був далеко не спонтанний емоційний виступ щойно відставленого з посади екс-держсекретаря, а добре продумана і організована акція, спрямована передусім проти Президента України Віктора Ющенка та найбільшої політичної сили, яка є його опорою – “Нашої України”. А по великому рахунку це була цинічна і брутальна акція супроти українців та Української держави.

Скандальний виступ О.Зінченка ретельно планувався і готувався. Про прес-конференцію широко анонсувалося через інформаційні агентства, газети, радіо і телебачення. Впродовж двох з половиною днів тривала обробка суспільної думки. Навіть бабуся на віддаленому хуторі, яка ніколи особливо не цікавилася політикою, знала, що у понеділок, 5 вересня о 15 годині по телевізору повідомлять щось надзвичайне.

Україна завмерла в очікуванні скандальної сенсації. Знаю по собі: у цей день я кинув все і помчав додому дивитися О.Зінченка. Подібне робили всі мої друзі і знайомі. Хто не встиг побачити і почути екс-держсекретаря наживо, побачили ввечері повтор, який демонстрували різні телеканали по кілька разів. Вчинений О.Зінченком скандал збурив все українське суспільство. Про гострий конфлікт на Нікопольському феросплавному заводі всі враз забули – величезна виля нового скандалу затьмарила попередній. І якщо під час скандалу на Нікопольському феросплавному заводі над Ю.Тимошенко почали згущуватися чорні хмари, то при новому над нею засвітило сонце.

Виступ і звинувачення О.Зінченка стали темою № 1 в усіх ЗМІ. Вже в наступні дні майже всі газети вийшли із величезними аншлагами: “Влада тріщить по швах” (“День”); “Корупція та хабарництво в президентському оточенні” (“Сільські вісті”); “Корупція – головна причина небезпеки” (“Шлях перемоги”); “Я утверждаю, Петр Алексеевич, что сегодня существуют не только документы, но и люди, которые готовы дать показания” (“Сегодня”) і т.д. Не було в Україні газети, яка б не писала про так званий корупційний скандал в “оточенні президента”. Інформаційна хвиля українського скандалу прокотилася всією Європою, Америкою і Австралією. Такої уваги Україна не мала з часів Помаранчевої революції. Всі провідні газети світу приділили українському корупційному скандалу немало місця. Чого вартують одні заголовки: “Корупція кидає тінь на помаранчеву революцію!” (Le Fiqaro, Франція); “Помаранчеве сяйво потемніло” (The International Tvibune, США); “Український помаранч гниє” (Gazeta wyborсza, Польша) і т.д. Мета, яку ставили перед собою організатори цього скандалу, перевершила всі їх сподівання. Звичайно, що прес-конференція О.Зінченка мала незрівнянно масштабніший резонанс, ніж цілком аналогічні звинувачення М.Бродського.