Дмитро Чобіт - Нарцис, або штрихи до політичного портрету Віктора Медведчука

Проте не лише курортами, чудовим середземноморським кліматом, золотими піщаними пляжами і ніжною прозорою водою славиться острів кохання, як називають Кіпр із давен. Адже тут, за легендою, народилася давньогрецька богиня кохання і краси Афродіта. Кіпр - це ще й одна з найбільших офшорних зон світу, де іноземці мають можливість реєструвати компанії, щоб суттєво зменшити прес оподаткування у себе на батьківщині. Остання обставина притягує на Кіпр підприємців більше, ніж море і пляжі. Особливо популярним Кіпр став серед бізнесменів із країн СНД - на острові постійно мешкає близько 30 тисяч російськомовних людей, у яких є тут свої радіоканали і своя російська преса. Сюди з концертами приїжджають відомі російські артисти. У час, коли на Кіпрі перебували львівські журналісти, у п'ятизірковому готелі міста Лімасол зупинився Розенбаум. Він мав дати концерт для російськомовних.

Відпочиваючи на Кіпрі, бізнесмени вирішують немало своїх фінансових справ не лише на острові, а й у сусідніх Лівані, Єгипті й особливо Ізраїлі, куди з'їздити вже стало звичним.

Але чи не найпоказовішою стала відповідь Віктора Медведчука на запитання:

- Ви родом з Красноярського краю Росії. Чи вважаєте ви, що, запишись ви там, ваша політична кар'єра склалася б зовсім по-іншому? Не роздумуючи, В.Медведчук відповів:

- Хто знає, може, я вже давно був би головою Держдуми.

Ось так, ні менше - ні більше. Очевидно, що Віктор Володимирович вважає: керувати державами - його покликання. А якби В.Медведчук народився у США, то невже Біл Клінтон і Джордж Буш не стали б президентами? А якби в Ізраїлі? Там теж все було б по-іншому? Мабуть, що ні. Там відразу ж поцікавилися б і батьками, і минулим, і справжніми його заслугами, і текстами дисертацій "не останнього юриста" і багато іншим.

До речі, кіпрська квартира відкриває заморські перспективи - з часом може стати і президентом Кіпру.

Не дивно, що Віктора Володимировича застерігали від захворювання на нарцисизм - самохизування, ваду, характерну для людей самозакоханих, амбітних і владолюбних, у яких відсутнє почуття самокритики. Вираз цей тісно пов'язаний із назвою квітки "нарцис", яка першою розквітає напровесні і при відсутності зелені хизується на тлі сірих клумб. Але час нарцисів швидкоплинний - їм на зміну незабаром приходять піони і троянди, набагато приємніші і корисніші людям квіти.

Не варто дуже високо злітати, бо можна боляче впасти.

Сергій Медведчук [32] [32] Медведчук Сергій. "Я не тримаюся за крісло і не прагну якихось вищих посад" / Інтерв'ю Наталії Балюк // Високий замок. - 2001. - 26 жовтня.

Президент - це не тільки найвища посада в державі. Президент - це, як правило, найвизначніший, наймудріший і найдостойніший її представник. Президент - це символ і гордість країни. На честь президентів встановлюють пам'ятники, створюють музеї і меморіальні комплекси, їх іменами називають міста, площі, вулиці, кораблі. Президент слугує прикладом для інших і зразком для наслідування. Так було і є в усіх демократичних і цивілізованих державах світу.

Яким особистим прикладом і зразком для наслідування може служити Віктор Медведчук, який поставив собі за мету стати Президентом України?

За освітою і професією В.В.Медведчук - юрист, працює за цим фахом ось уже тридцять років. Юристи є особливою категорією людей у суспільстві, бо вони повинні не лише любити і поважати правду, а й зобов'язані шукати правду і жити по правді. Це правило правознавців усього світу. Чи керувався цим правилом неодноразовий лауреат відзнаки "Юрист року", Заслужений юрист України, доктор юридичних наук Віктор Володимирович Медведчук?

Як показує все попереднє свідоме життя Віктора Медведчука, жити за совістю, правдою і законом було для нього постійною проблемою. Бо хіба можна назвати життям по правді і закону, коли студент-юрист В.Медведчук через свою крайню жорстокість тяжко скалічив молоду людину? Хіба любов'ю до правди керувався В.Медведчук, коли замість щиросердечного каяття за свій злочин обманював слідство і суд, намагаючись уникнути покарання? Хіба по совісті і правді чинив В.Медведчук, коли проти волі Василя Стуса взявся його "захищати" в організованому КДБ судилищі над видатним українським поетом і правозахисником? Хіба не ганебною є поведінка В.Медведчука на цьому політичному процесі? А у процесі над літератором-дисидентом Юрієм Литвином?

Не будемо зачіпати питань чесності і законності під час заняття В.Медведчука бізнесом, створення ним трастових компаній, приватизації гордості всієї України - футбольного клубу "Динамо"-Київ; глянемо на те, що він робив на високих державних посадах заступника і першого заступника Голови Верховної Ради України.