Дмитро Чобіт - Нарцис, або штрихи до політичного портрету Віктора Медведчука

"наш "приватизатор", використовуючи родинні зв'язки в США, заснував через офшорні фірми, в тому числі "Берлі менеджмент" і "Ньюпорт менеджмент", багатопрофільний концерн під загадково-заманливою назвою АТ "Національний інвестиційний фонд "Омета XXI століття". Збоку ця структура виглядала, як гроно бананів: "Омета-траст", "Омета-інвест" і навіть "Омета-прайвіт". Серед засновників "Омети" фігурує вже згадувана Міжнародна адвокатська компанія "Бі-Ай-Ем".

Чи не найприбутковішою справою в цей- час була торгівля нафтопродуктами. Компаньйони ввозили в Україну сиру нафту, переробляли її на українських підприємствах і втридорога реалізовували на внутрішньому ринку. За цією ж "Версией"

"серед компаньйонів існував чіткий розподіл обов 'язків і сфер відповідальності: Суркіс-старший і Суркіс-молодший укладали договори та відповідали за їх прикриття, у тому числі через, кримінальних "авторитетів". Згурський через свої старі зв'язки забезпечував їх реалізацію, Медведчук відповідав за юридичний супровід спільного бізнесу, а Лях здобував кредити і т.д.".

Компаньйони вирішили скористатися моментом і випустили цінні папери "Омети XXI століття". На початку 93-го почалася підписка на акції "Омети" по номіналу 1000 карбованців. Спочатку акції продавали по 1250 крб., а через місяць - майже по дві тисячі. Таким чином, фонд залучив 12 тисяч вкладників, які, купивши акції, фактично передали фонду майже півмільярда карбованців, на ті часи досить поважну суму. Далі все йшло за класичним прикладом фінансових пірамід. Вже на початку 1995 року акціонерів повідомили, що очікуваних дивідендів за 1994 рік не буде. Розгнівані і обмануті вкладники кинулися продавати свої акції, але їх ніхто не купував. Скупку цієї макулатури розпочали лише наприкінці 1996 року по ціні… 2 копійки за акцію. Якщо прості і наївні акціонери від придбання акцій "Омети" зазнали непоправних втрат то власники фірми отримали чудовий стартовий капітал і, звичайно ж, вміло використали його для розвитку власного бізнесу.

На початку 1994 року "Омега XXI століття" дала поштовх новому бізнесові - тоді створено закрите акціонерне товариство "Промислово-фінансовий концерн "Славутич", засновниками якого стали Суркіс, Медведчук та згадувані вже їхні п'ять компаньйонів - "батьків" "Омеги" і офшорна фірма "Ньюпорт менеджмент", зареєстрована на Віргінських британських островах. Концерн "Славутич" користувався великим покровительством тодішнього президента України Леоніда Кравчука, а Г.Суркіс навіть став у нього радником з економічних питань. Незабаром радником президента України з питань податкової політики стає В.Медведчук, окрім цього, останній призначається членом ради роботодавців та товаровиробників при президентові України і членом комітету боротьби з корупцією та організованою злочинністю при президентові України. Таким чином, Г.Суркіс і В.Медведчук стають не лише вхожими до президента особами, ай отримують важелі впливу на вироблення економічної і податкової політики держави і навіть боротьби із оргзлочинністю!

Багатопрофільний концерн "Славутич" з розмахом продовжив справи, розпочаті ще "Ометою", спеціалізуючись на енергоносіях, переробці нафти, торгівлі зерном, цукром, металами та ін.

Про те, як діяла одна із схем "Славутича", розповів у інтерв'ю газеті "Антенна" голова СДПУ Юрій Буздуган. У 1998 році бізнесмени брали бензин з нафтопереробних заводів по 0,3-0,4 гривні за кілограм, а збували колгоспам по 1,2 гривні. У жнива ціни доходили до 2,4 гривні. За бензин аграрії розплачувалися цукром, зерном і худобою, які за бартером відправлялись у Росію в обмін на нафту. Така бартерна карусель давала на виході 800% прибутку! При цьому бартерні операції не обкладаються податками, а, отже, бюджетна сфера не отримує нічого. Однак радники президента з податкової політики і тепер горою стоять за бартер.

З розвитком бізнесу від концерну "Славутич" відбрунькувались " окремі структури: "Славутич-нафта", "Славутич-Агро", ЗАТ "Український газовий комплекс", ЗАТ "Центр сприяння розвитку Закарпаття".

Г.Суркіс і В.Медведчук зуміли приватизувати навіть гордість всіх українців - футбольний клуб "Динамо" Київ. "По суті, - коментує газета "Версия", - гравці "Динамо", в тому числі зірки світової величини, стали "живим товаром", який приносить немалі гроші господареві та його компаньйонам",

Використовуючи футбол для прикриття бізнесу, було створено українсько-американське СП "Динамо-Атлантик". За даними "Версии" саме через це СП безмитне ввозились в Україну величезні партії товарів, серед них спиртні напої і тютюнові вироби. До речі, американський співзасновник СП Джеф Островський був розстріляний в аеропорту Нью-Йорка, за твердженням "Версии", кримінальним авторитетом Аліком Магаданом, який незабаром теж загинув.