Дмитро Чобіт - Нарцис, або штрихи до політичного портрету Віктора Медведчука

З усього вищесказаного добре видно, що В.Медведчук дуже ретельно працює на збільшення своїх прибутків, використовуючи дня цього власну партію і владу. За допомогою партії він займає посади, а за допомогою посад - контролює процес.

Журнал "Что делать?" №2 за 2000 р. подав цікаві порівняння річного доходу В.Медведчука за 1999 рік у сумі 5 млн. 893 тис. гривень і річними бюджетами центральних органів влади України:

Президент України та його апарат - 5,4 млн. грн.

Апарат Кабінету Міністрів України - 5,2 млн. грн.

Верховний Суд України - 2,7 млн. грн.

Конституційний Суд України -1,6 млн. грн.

Рахункова палата України - 1,4 млн. грн.

Бізнесово-політична діяльність В.Медведчука, Г.Суркіса та їх компаньйонів по підприємництву і СДПУ(о) є яскравим прикладом функціонування в Україні бізнесово-політичних груп, які, відстоюючи свої економічні інтереси, не лише здійснють вплив на політику президента, а й самі вирішують кардинальні державні питання, використовуючи при цьому всі наявні у них ресурси: фінанси, політичну партію і парламентську фракцію, засоби масової інформації. Яскравим прикладом цього може служити кампанія з дискредитації своїх політичних опонентів В.Ющенка і Ю.Тимошенко та висловлення недовіри першому українському урядові, який, незважаючи на шалену протидію, таки добився відчутних економічних досягнень. Одним із кандидатів на посаду прем'єра після планованої ще у 2000 році відставки В.Ющенка серйозно розглядався якраз Віктор Володимирович Медведчук. І це робилося з далекосяжним прицілом.

До речі, головним інспіратором відставки уряду В.Ющенка в квітні 2001 року був теж саме В.Медведчук та його компанія. У цьому сумніву не було ні у кого. І всі знали чому: "Віктор Ющенко і Юлія Тимошенко їм дуже заважали".

За підсумками шоу-акції "Людина року - 99", яка проводиться ось уже кілька років з ініціативи і при найактивнішій участі керівництва об'єднаних соціал-демократів, Віктора Медведчука визнано переможцем у номінації "Політик року". Взагалі від початку цього артистичного дійства Віктор Медведчук і його друг Григорій Суркіс щорічно стають незмінними лауреатами конкурсу, по черзі отримуючи призи як кращі юристи, бізнесмени, меценати, політики року.

Важко щось писати про політичні звершення політика року, бо про них немає жодної конкретної інформації. Однак сам гучний титул, неодноразово фігуруючи у засобах масової інформації, виконував функцію своєрідного зомбування обивателя, який, за задумом організаторів, повинен звикнути до думки про винятковість обдарувань та успіхів лауреатів.

Першу спробу здобути мандат народного депутата України В.Медведчук здійснив весною 1994 року, коли він балотувався по Артемівському виборчому окрузі №1 міста Києва. Тоді демократичні сили підтримали тут екс-міністра оборони України генерала Костянтина Морозова. У ході виборчої кампанії щодо генерала застосовувались недостойні методи політичної боротьби: його ім'я оббріхували, агітацію за нього брутально рвали і псували, розповсюджували нікчемні чутки. На роль основного суперника Костянтина Морозова несподівано висунувся маловідомий адвокат В.Медведчук. Титул голови Спілки адвокатів України був чи не головним фактором виборчої кампанії Віктора Медведчука. Постать останнього привернула увагу великої кількості виборців.Під час зустрічі у школі №80 В.Медведчуку було поставлено запитання:.Ного вам, мільйонерові і успішному юристові, йти до Верховної Ради. Думаєте, там бракує адвокатів? Чи вам потрібен мандат недоторканості?". "Там потрібні кваліфіковані юристи" - була відповідь.

Із обтічних відповідей не винесеш чіткого уявлення про претендента у депутати. Але учителі 80-ї школи, де відбувалася зустріч, з обуренням розповідали: "Якісь люди з пакетом крупи і консервою заходять додому, солодко посміхаються примовляючи: це вам як виборцям" - "За кого ж ця каша?" - запитую. Не кажуть прямо. Але і так ясно, що не від генерала авіації, екс-міністра оборони України".

По Артемівському округу Віктор Медведчук тоді не пройшов… Хоча мав і прихильників: "Що нам з генерала, а той юрист хоч перед виборами підкине хай що-небудь".

У велику політику Віктор Медведчук все-таки прийшов у квітні 1997 року, коли переміг на дострокових виборах у Верховну Раду України по Іршавському виборчому окрузі №171 Закарпатської області - після того, як Сергій Устич склав із себе повноваження народного депутата України у зв'язку із виконанням обов'язків голови облдержадміністрації. Якраз С.Устич і став головним фактором, що забезпечив перемогу маловідомого київського діяча, яким тоді був В.Медведчук. Великий наголос у виборчій кампанії робився на тому факті, що він є радником самого президента України. Задіяні були і потужні бізнесові важелі. Все разом і дало відмінний результат - 97% виборців проголосувало за Віктора Медведчука, і він тріумфально відзначив закарпатську вікторію - на противагу сірій київській невдачі 1994 року.