Юрген Граф - Міф про голокост

Особливо цікаві фотографії зроблені 31 травня 1944 р. Тоді на повну потужність мусила йти робота із знищення угорських жидів; 400 тис. них мали бути отруєні газом між травнем і червнем і здебільшого спалено на відкритому повітрі. А що видно на фотографіях? Ані черг перед крематоріями, ані палаючих гігантських багать, ані ям, ані застеленого димом неба. Немає ні гір коксу, ні дров, необхідних для спалення менш ніж у двомісячний строк 400 тис. трупів. Немає нічого!

Аналіз аерофотозйомки зробив канадський фахівець у цій області Джон Болл. Його дослідження завдали останнього удару по центральному пункті брехні про Освенцім — знищення угорських жидів.

Після того, як ми покінчили з ядром міфу про "голокост" — з брехнею Освенціму, можна коротенько розглянути 5 інших "таборів знищення", про які написано не менше, ніж про Освенцім.

Майданек — змішаний робочий табір і "табір знищення" — прихильники теорії знищення роблять порівняним з Освенцімом. Що стосується Хелмно, Собібору, Треблінки й Бельзеця, то їх проголошують чистими "фабриками смерті". Ще до закінчення війни німці демонтували їх і сховали всі кінці у воду. Тому документів від них ніяких не залишилися; німці всі знищили. Розглянемо, як все це доводять.

Це великий робочий табір, що розташовувався на окраїні міста Любліна, від якого й одержав свою назву; "Майданеком" його пізніше назвали поляки.

З верхніх поверхів будинків прилеглих вулиць була видна вся внутрішня територія табору. НС, з одного боку, намагалися сховати геноцид, чому й знищили всі документальні докази, а трупи мільйонів убитих усунули без сліду; з іншого боку — свою "фабрику смерті" улаштували прямо на краю великого міста, так що польське населення в безпосередній близькості від себе могло спостерігати за ходом убивства! Ось у що примушують нас повірити добрих півстоліття.

Майданеку приписують від 1,38 млн. до 50 тис. убивств. Деякі прихильники теорії знищення, наприклад Герольд Рейтлінген і Вольфганг Бенц, розглядають його як "табір знищення". В іншому існування ГК у Майданеку захищають досить мляво. Факт, що приміщення, які показують туристам як ГК, такими не є, незаперечно довів Гермар Рудольф. Табір цей не заслуговує на те, щоб про нього багато говорити.

Табір був розташований на заході Польщі. Згідно з "Jewish Year Book" (Жидівський щорічник), том 47, стор. 398, там було знищено 1,35 млн. жидів; згідно з Клодом Ланцманом — 400 тис.; згідно з Вольфгангом Шеффером — 300 тис.; згідно з Раулем Хільбергом — 150 тис. Те, що жоден з авторів не робить ані найменшого зусилля, щоб обґрунтувати свою цифру, зрозуміло саме собою.

Убивства відбувалися винятково в газових автомобілях, від існування або неіснування яких залежить доля всього "табору знищення". Про ці автомобілі ми ще поговоримо.

Собібор потрапив до числа КТ завдяки випадку, короткому листу інспектора таборів Ріхарда Глюка Генріху Гімлеру, надісланому в січні 1943 р. Глюк у ньому пропонує перетворити Собібор у КТ. Гімлер пропозицію Глюка відхилив. Тож залишається питання: так був, або не був КТ? Прихильники теорії знищення стверджують, що був — і був він "табором знищення". Число приписуваних йому жертв дорівнює 200–250 тис. Про знаряддя вбивства довго не могли домовитися. Один з небагатьох свідків, совєтський жид Олександр Печерський дає такі показання:

"З першого погляду здавалося, нібито заходиш до звичайної лазні: крани для гарячої та холодної води, лавиці для миття… Проте, як тільки туди входили всі — двері з гуркотом закривалися. З дірок у стелі починала спіралеподібно текти важка, чорнувата маса…".

Щоб заглушити лементи жертв, німці розміщували в Собіборі зграї особливо голосистих гусаків, які бралися гоготати, доки текла смертельна маса. Панів істориків така версія не вразила, тому вони незабаром зійшлися на ГК, а "Енциклопедія голокосту" підвела риску під дебатами, вирішивши: там був дизельний двигун, і — баста!

У Бельзеці, як стверджують всі голокостники, з березня по грудень 1942 р. було вбито рівно 600 тис. жидів, із чого виходить, що нацистська система в Бельзеці була особливо жорстокою.

Головний свідок — Курт Герштейн, який, як ми пам'ятаємо, стверджував, що газом було отруєно 20–25 млн. чоловік, що існували гори взуття висотою в 40 м, а до ГК напихали по 28–32 людини на 1 кв. м. Крім Герштейна існує лише один свідок — польський жид Рудольф Редер, завдяки якому вважають, що в таборі вижило від 1 до 5 чоловік. Редер говорив про 3 млн. убитих газом у Бельзеці. Знаряддям убивства в Бельзеці вже десятиліттями одностайно оголошується дизельний мотор. Але в колах, що формують міф "голокосту", курсували різні версії: від людського млина д-ра Женди до вагонів з вапном Яна Карського та електропечей Авраама Зільберштейна. Але всі вони потім зникли в прикомірці історії.