Василь Яременко - Україна в лещатах сіонізму

Словом, Рабинович заганяє євреїв України в гето, позбавляє права 100 тисяч євреїв бути повноцінними громадянами держави.

Хотілося б мати висновки юристів щодо узгодження із законами України цього закону п'ятої колони сіонізму в Україні, керівники якої не дозволяють своїм одноплемінникам брати участь у громадському житті і державотворенні України. І будь-якими засобами не допускають обговорення внутрішніх українсько-єврейських проблем силою таки ж українських судів і прокуратури. Один «крупнейший» и «известнейший» сутяжник на прізвище Найман уже організував цілу низку судових позовів україножерського змісту. Можна було б пофантазувати: як зробити, щоб внутрішні політичні українські проблеми не обпльовували Піховшек в «Епіцентрі», Корчинський зі своїм напарником у «Проте» та ін.? Щоб не випускали отруту україножерства за гроші сіоністів «Столичка», «Столичные новости», «Корреспондент», «Кіевскій телеграфъ», «Киевские ведомости», «2000», «Бульвар» та ін. Ніхто не обурюється, нема кому протистояти, хіба що судам, коли справи потрапляють до рук чесних і непідкупних суддів. Є й такі.

Здавалося б, правофланговою у відпорі сіонізму мала б бути «Просвіта». Де там! Наведу один, власне два, цікаві документи про те, як компетентна «Просвіта» в особі довічного і незамінного її голови П. Мовчана відреагувала на запит МЗС про харківську дитячу газетку «Джерельце», закриття якої домагався один із лідерів Хабаду сіоніст О. Фельдман, нині нардеп і керівник цілої асоціації нацменшин, в основному представлених на харківських базарах. МЗС просить керівника «Просвіти» надати інформацію про суть проблеми, оскільки до Генконсульства України в Чикаго звертаються тамтешні євреї за роз'ясненням. І що відповів Павло Мовчан, нардеп, голова «Просвіти»:

«Заступникові міністра

закордонних справ України

О. Майданнику

Шановний Олександре Івановичу!

Нас прикро вразила інформація (якби не МЗС, то голова „Просвіти“ так би і не знав, що діється в обласній харківській „Просвіті“, у цьому основна прикрість. — В. Я.), викладена у Вашому листі щодо матеріалів, надрукованих у журналі „Джерело“ (насправді в дитячій газеті „Джерельце“, журналу „Джерело“ взагалі не існує, йдеться про статтю з народних прислів'їв, що відбивають українсько-єврейське співжиття в різні історичні епохи під назвою „На одного мирянина — сім жидовин“. — В. Я.).

Повідомляємо, що це видання не підконтрольне Центральному правлінню ВУТ „Просвіта“, не рецензується нами і не фінансується (принципово) у зв'язку з хибною лінією журналу. (У чому принциповість П. Мовчана: солідаризуватися з О. Фельдманом, а не з україномовним „Джерельцем“, не в захисті видання, столичний керівник якого навіть не знає правильної назви, а в „принциповому“ осуді. — В. Я.)

У матеріалі, вміщеному в журналі, є певні натяки, але відвертого расизму, який кваліфікувався б як злочин, на наш погляд, не існує.

Але ми вважаємо, що такі дії Харківського облоб'єднання „Просвіта“ не прийнятні для Товариства (сиріч, повна солідарність з україножером О. Фельдманом і осуд професора Кіндратенка, керівника обласної „Просвіти“. — В. Я.) Це питання буде винесене на обговорення ЦП, дана відповідна оцінка (о, дуже знайома термінологія із „світлого минулого“. — В. Я.) цим діям і будуть застосовані організаційні заходи відповідно до Статуту Товариства.

З повагою, голова Товариства,

народний депутат (підпис)

Павло МОВЧАН».

Цей документ — свідчення рабської психології, страху перед фінансове спроможними розбійниками, одночасно засвідчує цілковите небажання боротися за істину, за українську ідею.

А тепер послухаймо, як говорить єврей про свою історичну батьківщину, де зараз неприхований розгул фашизму і державного тероризму уряду Аріеля Шарона, де окупант звинувачує поневоленого в тероризмі. Тимур Литовченко у редагованій ним же газеті «Хадашот» («Новости», січень 2004 р.) розвиває теорію, до якої варто прислухатися: «… нельзя одновременно и быть противником Израиля, и любить евреев, т. е. исповедующий антисионизм автоматически впадает в антисемитизм… У нас на глазах многие клянутся в любви ко всем украинцам и божатся в преданности всему украинскому (песням, вышиванкам, шароварам, вареникам, горилке с перцем… да мало ли еще чему), но при этом отрицают право Украины на независимость. Так разве не называют их врагами не только Украины, но и украинцев, т. е. „шароварними ура-патріотами“, усиленно маскирующимися украинофобами».