Василь Яременко - Україна в лещатах сіонізму

На конференції ОБСЄ у Варшаві в листопаді минулого року В. Лапікура запитав посла США при ОБСЄ, чи знає він, що підтримка США реституції єврейської власності в Україні викличе нечувану хвилю справжнього, не вигаданого сіоністами, "антисемітизму"? Посол роз'яснив, що США лише в принципі підтримують реституцію власності, але розуміють, що в кожній країні є свої особливості. Немає методології й методики повернення власності. Зісельс із сіоністською (расистською) братією в Україні вже давно перейшли від слів до діла, як кажуть, діючи на випередження. До з'їзду євреїв України Зісельс підготував доповідь "К вопросу о еврейской собственности в Украине". Що вимагає від України голова Федерації сіоністичних організацій? Повернути рухоме і нерухоме майно (всю нерухомість, яка належала євреям: житлові будинки, синагоги, приміщення притулків, єврейських лікарень, навчальних закладів, бібліотек, архівів, театрів, клубів, прибуткових домів, кладовища, ділянки землі, гроші, дорогоцінні метали, коштовне і напівкоштовне каміння, акції, облігації та ін. цінні папери, страхові поліси, особисте майно євреїв і членів їхніх сімей та ін.).

Євреям, за Зісельсом, має бути повернено власність, залишену під час втечі або незаконно відібрану ("в т. ч. "законно" через советские постановления о конфискации и национализации"). Як засвідчує Зісельс, ще до закінчення Другої світової війни, коли український народ разом з іншими народами колишнього СРСР великою кров'ю здобував Перемогу над фашизмом, "Всемирный Еврейский Конгресе (ВЕК) начал работу по возвращению еврейской собственности". Проблемами реституції в Україні опікуються: Єврейське агентство для Ізраїлю, Світова сіоністська організація, Світовий єврейський конгрес, "Джойнт", "Бней Брит" і низка інших.

За повної непоінформованості українського народу, за його спиною відбуваються торги за повернення "єврейської власності", зокрема 12–15 тисяч кладовищ. Президент Кучма під час візиту до США потрапив в обійми не офіційних осіб США чи представників української діаспори, а під прес сіоністських лідерів, які домагаються реституції. І вони якісь обіцянки отримали. Ми про них нічого не знаємо. Однак від Зісельса знаємо, "что Израиль считает себя единственным наследником еврейской собственности в Центральной и Восточной Европе, как общинной, так и частной". І ще одну благу вість повідав цей "лідер" українських сіоністів: "Предпринимаемые действия по процессу реституции получили официальную поддержку со стороны правительств США и Израиля", як "поборників прав людини". Яка моя думка? Якщо проблема реституції вирішуватиметься під покликом "прав людини" тільки для євреїв, то нічого не вийде. Українському селянству треба повернути реманент, воли, коні, корови, клуні, комори, відібрані під час колективізації.

Хтось повинен відшкодовувати спалені фашистами хати, будинки, клуби, школи та ін. І най-неприємніше для сіоністів: якщо Ізраїль вважає себе єдиним правонаступником єврейської власності у Східній Європі, то він має заявити себе й правонаступником усіх злочинів сіоністів в Україні за двадцятиліття єврейської державності 1918–1938 років, а саме:

— за геноцид українців (за національною ознакою) під час голодоморів 1921–1923 pp., 1932–1933 pp.;

— за репресії 1937–1938 pp. (якщо брати розрахунки, що за жертви т. зв. Голокосту Ізраїль одержав уже понад 100 млрд дойчмарок, то за винищення сіоністами українців у 1918–1938 pp. Ізраїль має сплатити Україні мінімум 300–400 млрд дойчмарок у перерахунку на евро);

— Ізраїль має повернути пограбоване в українців через єврейські торгсини золото (кількість відома);

— відшкодувати зруйновані з наказу сіоністських властей храми, монастирі та ін.;

— повернути тисячі квартир, заселені чинами НКВД із числа євреїв-сіоністів після розстрілу власників-українців — української інтелігенції, священиків і відправки їхніх сімей в АЛЖІР (Акмолинский лагерь жен изменников родины), різні ГУЛАГИ, зокрема в КАЗлагер, на будівництво Біломорсько-Балтійського каналу (списки таких квартир по Києву, Харкову, Одесі вже є; є ентузіасти, що зберуть відомості в інших містах України).

Після відшкодування завданих сіоністами втрат Україні можна повертати все, на що в євреїв є документи, докази та ін.

При цьому пам'ятаймо, що правами людини в Україні мають користуватися не тільки євреї, а й представники інших 133 нацменшин, які зазнали не менших втрат за єврейської державності 1918–1938 pp.