Леонід Шульман - Стандартна хиба суспільно-політичної орієнтації єврейства

47 Я вступав до Київського університету як медаліст. Замість екзаменів ми проходили співбесіду. Поперед мене зайшов на співбесіду єврейський хлопець. За кілька хвилин він вискочив ледь не плачучи. Сказав, що треба забирати документи. Виявляється, його спитали означення одиниці індуктивности. Він не знав. Я — теж, але в мене цього не спитали. Пощастило! Вдома я перегорнув усього підручника в пошуках цього означення. Зрештою — знайшов. Воно було надруковано дрібним шрифтом у підрядковій примітці. Не пам’ятаю, щоб протягом шкільного курсу фізики на це означення коли-небудь звертали увагу. Наші екзаменатори до вступних іспитів готувалися добре.

48 Іспанія та Портуґалія втратили колонії в Америці значно раніше, ніж в Африці та Азії.

49 Голодомор 1932–1933 рр., що його організувала Росія, мав ціль — виморити українське сільське населення та завезти на його місце російських селян. План переважно не вдався, але деякі російські села в Україні виникли. Вони існують і досі.

50 А. Собчак надрукував у Санкт-Петербурзькій газеті «Час пік» історію створення ЛДП СРСР, а в журналі «Огонек» було фото платіжних доручень, за якими Управління справами ЦК КПРС перерахувало величезну суму грошей концерну Завідія. Завідія тоді був заступником лідера ЛДП Жириновського.

51 Про причетність Жириновського до КҐБ я здогадувався ще раніше, бо ми ще студентами навчились «вираховувати» провокаторів охранки за їхньою поведінкою. Вони поводять себе так, ніби вірять у власну безкарність. Коли в епоху Брежнєва бородатий студент розповідав у туалеті політичні анекдоти і з ним нічого не траплялось, попри наявність стукачів, всі розуміли, що стукач він сам, а його анекдоти — провокація. Відомо, що Жириновський, по-перше, вчився на сходознавця (всі випускники-сходознавці зараховувались до резерву КҐБ), по-друге, працював тривалий час у Туреччині, де навіть потрапив до в’язниці, а далі спокійно повернувся до СРСР. Я порівняв це з тогочасними порядками, коли безпартійного єврея ніколи б не випустили за кордон на тривалий термін та ще й без супроводу. А ось із завданням його послати могли. Згодом міністр оборони Росії П.Грачов підвищить Жириновського до полковника.

52 Хоч як це соромно, але є прихильники такої точки зору і серед євреїв. Нещодавно мене познайомили з одним. Єврей. Прізвище типово українське. Однопрізвищник знаного українського письменника. Дружина — українка, хоч і зросійщена. Обоє російськомовні. Він сказав мені про євреїв: «И чего они везде лезут?! Сидели бы себе тихо на скромных должностях — и никто бы их не преследовал». О, єврейський мазохізм! Дивно, коли єврей не розуміє головної риси власної нації — її непересічність. Якщо єврей — добра людина, то це дуже добра людина. Коли єврей — пройдисвіт та шахрай, то це вже шахрай із шахраїв. Багатовікове існування євреїв у ворожому оточенні виховало в них азарт і хист до самоствердження. Єврей розумів, що йому дадуть жити, якщо він буде двома головами вище від свого конкурента з панівної нації. Ця поведінка притаманна євреям на будь-якому щаблі соціальної драбини. Коли я вчився у Київському університеті, препаратором кафедри фізвиховання працював старий єврей дядько Йося. Препаратор — найнижча посада. Його обов’язки — підтримувати порядок у приміщенні, видавати й ховати інвентар, а також відчиняти й зачиняти шафочки в студентській роздягальні. Дядько Йося спромігся за цих умов робити чесний бізнес. Коли траплялось так, що студент (а частіше — студентка) з’являвся на заняття з фізкультури без спортивної форми, його не впускали до спортзали, а далі могли виключити з університету за пропуск занять, на допомогу приходив дядько Йося, в якого за один карбованець студентка могла отримати напрокат свіжовипраного купальника. Всі студенти любили дядька Йосю. Отже, навіть на зовсім непримітній посаді єврей здатен викликати своєю поведінкою заздрість і неприязнь у лінивої людини.

53 Є підозра, що Біле братство залучало й утримувало адептів за допомогою психотропних препаратів, які позбавляють людей волі й роблять їх беззахисними перед навіюванням. Неважко здогадатися, хто розробляв та виробляв такі препарати. Неважко також зрозуміти, хто міг видавати п’ятимільйонним накладом газету «Юсмалос», а також оклеїти в усіх містах вагони метро та інші важкодоступні місця надрукованою на крейдяному папері кольоровою фотографією колишньої працівниці райкому комсомолу на Донбасі, так званої Марії Деві Христос.