Леонід Шульман - Стандартна хиба суспільно-політичної орієнтації єврейства

37 До речі, лікарями в УПА служили місцеві західноукраїнські євреї. Серед спогадів вояків УПА залишився спомин про лікаря Крума, який відстрілювався, прикриваючи вогнем евакуацію лісового партизанського шпиталю і, коли набої закінчилися, загинув із словами: «Слава Україні!» До складу УПА входили й російські загони, створені з тих, кого УПА звільнила з німецьких таборів військовополонених. Всіх росіян, хто воював проти Гітлера в лавах УПА, потім розстріляють в СРСР заради підтримки пропаґандистської тези про бандерівців як посібників німецького фашизму. Вижили й заговорили в наш час одиниці.

38 Читачеві така термінологія може здатися неправомірною. Ми звикли вживати слова фашизм та фашист як політичну лайку, як синоніми виразів «дуже погана дія», «дуже погана людина». Тут ці слова вживаються як політичний термін. І не в вузькому значенні: фашист — член партії Муссоліні в Італії, а в широкому, згідно з означенням у другому виданні Большой Советской энциклопедии. Там сказано: фашизм — відверто терористична диктатура. В цьому формулюванні важливі всі три слова. На чолі фашистської держави завжди стоїть диктатор, байдуже, як він називається: архонт, вождь, цар, голова раднаркому, генсек, президент тощо. Диктатор фашистської країни володарює, спираючись на терор. Але цього ще замало. Абсолютні монархи правили одноосібно, час від часу вдаючись до терору. Але коли якийсь король клав на плаху свого рідного брата, він прилюдно демонстрував жаль, молився за відпущення гріхів своєму братові, який виявився, на жаль, зрадником трону. Щоб державний лад був фашистським, терористична диктатура має бути відверто терористичною. Терору не соромляться, а пишаються ним. Терор користується загальнонародною підтримкою. Професії стукача й ката у фашистській державі стають вельми престижними. З цього означення випливає, що Росія — фашистська держава протягом всієї своєї історії, починаючи з Івана Калити.

39 Так, наскільки я пам’ятаю, писала преса тих часів. В сучасній пресі я читав, що Тимошук була лікарем, тобто мала вищу медичну освіту.

4 °Cаме так її називали газети тих часів. Ба більше, за наказом ЦК ВКП(б) по всьому СРСР лектори популяризували її біографію.

41 Мене завжди дивувала наївність і дисциплінованість чекістів, яким доручали якусь брудну підлу справу. Здавалось б, виконавець мав зрозуміти, що такий наказ означає смертний вирок. Тому треба завзято погодитись, а наступної секунди втікати за кордон, бо іншого порятунку немає. Згадаємо, Кірова застрелив Ніколаєв. Ніколаєва розстріляли міліціонери, що везли його у вантажівці. Міліціонерів розстріляли за недбалість. Зрозуміло, що втекти нелегко, бо спецслужба за логікою повинна пильнувати виконавця брудної справи з моменту, коли йому віддано наказ. Але в усякому разі виконання наказу — вірна смерть виконавцеві від рук своїх. Залишиться живим лише той, хто або сидить досить високо (й те без ґарантії), або ж той, хто не обізнаний із справжньою метою спецоперації.

42 Український і єврейський націоналізми систематично згадуються поруч у багатьох документах ЦК.

43 Неодноразово чув, як званням єврея російські патріоти-антисеміти нагороджували порядних людей-неєвреїв. Наприклад, академіка Сахарова, його дружину Олену Боннер (дівоче призвіще — Аліханян). Навіть Бориса Єльцина зараховували до євреїв.

44 Цей факультет традиційно відзначався реакційністю. Єдина користь, яку він приніс людству, — врятування життя Ейнштейну. Коли в Німеччині до влади прийшов Гітлер, Ейнштейн подав на конкурс до МДУ і не пройшов. Завідувач кафедрою теоретичної фізики А.К.Тимірязєв, син відомого ботаніка, переконав партійне керівництво, що мракобісу та ідеалістові Ейнштейну не місце в Московському університеті. Не зробив би він цього, Ейнштейна у 1937 році б заарештували та знищили.

45 «Помилуйте, о какой дискриминации идет речь?»— неодноразово казали мені російські інтернаціоналісти. «Посмотрите: евреи (а также грузины, казахи, узбеки, армяне, азербайджанцы…) живут лучше русских. Это русских у нас дискриминируют». Моє зауваження, що окремі євреї, а також кавказці та середньоазіати досягли певного добробуту не завдяки, а всупереч національній політиці КПРС, відскакували від них, як горох від стіни.

46 Зрозуміло, що російські інтернаціоналісти ставилися вороже до всіх націй, які чинили опір асиміляції. Особливо вороже ставлення було до прибалтійських націй, але, на відміну від євреїв, німців та корейців, інші нації не були розсіяні, а жили на своїх етнічних територіях. Безглуздо було, наприклад, дискримінувати естонців у Естонії. Там інтернаціоналісти запровадили тактику депортації та колонізації. Естонців вивозили за межі своєї країни, а на їхнє місце систематично прибувало «русскоязычное население». Найбільшого досягли інтернаціоналісти в Латвії, де перед розпадом СРСР корінне населення зменшилося до 50 % від загального.