Павло Штепа - Мафія і Україна

Це писав вiн за три мiсяцi перед Ялтинською нарадою (конференцiєю).

Отже, бачимо, що в США були поважнi люди, якi попереджували про московську небезпеку. I не дивлячись на це, хтось чи щось зробило повоєнне, мiжнародне життя таким, яким ми бачимо його тепер.

Хто зробив? Що зробило?

Корiння всiх теперiшнiх нещасть Захiдного свiту лежать у тому, що 1914 року Європа не мала анi одного державного мужа настiльки далекозорого, щоби побачити, що той 1914 рiк започаткував нову добу в iсторiї людства — добу НАЦIОНАЛIЗМУ, добу творення нових нацiй i вiдродження приспалих старих. Жодний європейський державний муж не добачив, що на Сходi Європи повстали сили, якi визначатимуть долю Європи i всього свiту на наступнi сторiччя. Європейськi iсторики, соцiологи, полiтики не зрозумiли, що азiйський, хижацький, московський народ викинув 1917 року на смiтник iсторiї свою морально зiгнилу, духовно знесилену провiдну верству — дворянство, а покликав до влади нову, молоду, повну наснаги провiдну верству — пiвiнтелiгенцiю; покликав новiтнiх пуґачових-разiних з унiверситетськими дипломами i сповнених жадоби вести свiй народ на новi, ще бiльшi загарбання Європи та свiту. Ослiпленi московськими iсториками, європейськi полiтики не добачили на Сходi Європи свого єдинопевного союзника-рятiвника — України. I хоч дорого заплатили 1935–45 рр. європейцi за слiпоту своїх вождiв, проте i досi не зрозумiли анi своєї помилки 1917–1920 рр., анi причин московських перемог. Не зрозумiли, бо 1917 рiк прискорив також i духовне гниття європейської провiдної верстви та занепад колишнього її творчого духу. По 1917 роцi європейцi не видали анi одного державного мужа масштабу Наполеона, Бiсмарка, Кромвеля. Щогiрше! — По 1917 роцi до державної влади прийшла духовна i розумова дрiбнота. А їй не сила (хоч би й хотiла) збагнути велич подiй i сил, що започаткували 1917 року нову добу в iсторiї людства.

Невiгласи думають, що йде боротьба американських капiталiстичних пiд личиною демократичних iдей з московськими соцiалiстичними комунiстичними iдеями. А справдi ж — навпаки. Iде боротьба американських соцiалiстичних iдей з московськими нацiоналiстичними пiд личиною комунiстичних. Яскравим прикладом того є Китай. Та ж iсторичним фактом є те, що комунiстичний уряд в Китаї допомогли запровадити США, а не Московщина. Без допомоги США не було б й досi комунiстичного уряду в Китаї 4.

Полiтика Московщини є НЕ соцiалiстична, а чисто московська, нацiоналiстична 5.

Це полiтика США є соцiалiстична. США в полiтицi (понадто в домашнiй) вже викинули на смiтник чимало капiталiстичних iдей, вже запровадили чимало соцiалiстичних iдей та засад. Московщина — навпаки. Вона вже викинула деякi соцiалiстичнi iдеї, а запровадила капiталiстичнi.

Радiокоментатор США Дiн Менiон сказав: "США вiд 1917 року досi не мали жодної перемоги над комунiстичною Московщиною анi на полi бою, анi за дипломатичним столом. Щогiрше! — На воєнних заводах США працює понад 2.000 московських шпигунiв. Найвищий Суд США вiд 1953 року до 1962 року ухвалив 20 разiв на користь комунiстiв. Цей Суд уневажнив закон, який вимагав обов'язкову реєстрацiю кожного комунiста в Америцi. США дали комунiстичнiй Югославiї допомоги на два мiльярди доларiв; продали запiвдурно їй вiйськовi ракетнi лiтаки; вишколили в себе кiлька сот югославських вiйськових летунiв. Уряд США заборонив своїм генералам провадити антикомунiстичний вишкiл воякiв. США вже готовi вiддати Московщинi Берлiн, пiдписавши з нею якусь угоду, хоч дуже добре знають, що Московщина з кiлькасот угод не дотрималася ще жодної, i напевно порушить угоду про Берлiн (крок назад, щоби потiм зробити два вперед), а США не вишлють свого вiйська боронити Берлiн".

Демократичний лад у США, хоч помалу, проте стало вироджується на соцiалiстичну, зосереджену (централiзовану) диктатуру. Наприклад, Парламент (Конгрес) вже ухвалив надати президентовi диктаторськi права на випадок якогось великого нещастя, наглої вiйни, великих заворушень тощо. За таких обставин президент має право проголосити винятковий, воєнний стан, i перебрати ВСЮ владу в свої руки. Чи той винятковий стан прийшов чи нi — визначає сам президент. Отже, вiд нього одного залежить: чи запровадити диктатуру, чи нi. А президент є водночас i Головнокомандувачем вiйська США. Так Парламент стає бiльш-менш "гумовою печаткою" в руках президента. А поготiв i тому, що мiнiстрiв призначає сам президент, i вони пiдлягають лише йому. Проголосивши винятковий стан, уряд США перебирає пiд свою безпосередню владу ВСЕ життя США. Вiн перебирає всi шляхи i засоби перевозу, радiостанцiї, всi промисловi пiдприємства, все рiльництво з рiльниками i машинерiєю, всi склади та крамницi харчiв, всi запаси пального, мобiлiзує всiх громадян до обов'язкової працi там, де хоче уряд. Так уряд плануватиме i керуватиме ВСIМ життям, не лише громадським, але й особистим. Отже, буде той лад, який iснує вже 50 рокiв у СРСР.