Павло Штепа - Мафія і Україна

Цi дорадники кажуть, що тепер у всьому свiтi запанувала тенденцiя до усуспiльнення та одержавлення всього життя. Щобiльше! Появився нахил узгiднювати полiтику однiєї держави з полiтикою всiх iнших держав у свiтi. А це породило потребу збiльшити багаторазово кiлькiсть мiнiстерств. Перед 1914 роком навiть великi держави мали менше як 10 мiнiстерств. Тепер навiть малi держави мають їх кiлькадесят, хоч i не всi називаються мiнiстерствами. Але ж всякий суспiльний нахил творять люди, а нiщо iнше. Людина народжена вiльною, i вона може вибирати: що взяти, а що вiдкинути. Вiльна людина вiддає свою долю та майбутнє в руки суспiльства лише тодi, коли сама не може творити отого "нахилу". Марксизм заперечує можливiсть духовно (а з того i фiзично) вiльної людини. Ця найбiльша помилка марксизму веде його до упадку i забуття на смiтнику iсторiї. Його упадок вже бачимо на власнi очi в СРСР i у свiтi.

Теперiшнi президенти, мiнiстри, полiтики є в полонi сильнiшої за них сили. А та захована сила може наказувати їм лише тодi, коли народ не має нагляду над своїм урядом. Щоб уникнути народного, парламентського нагляду, та сила видумала нову систему всiляких надзвичайних "повновластей", "уповноважень" урядовi, чи окремим мiнiстрам. Ця система щораз бiльше обмежує, зменшує права та свободи громадян, що за них сторiччями боролися їхнi дiди, прадiди. Уряд, мiнiстри обертаються в диктаторiв. Голова Великобританського уряду В. Пiт казав 200 рокiв тому: "Конечнiсть, неминучiсть, крайня потреба i т. п. є лише виправдуванням порушення прав вiльного громадянина. Всi вони є доказами (аргументами) всiх деспотiв i всiх рабiв". I нiколи в iсторiї людства не було так багато рабiв, як є тепер. Їх найголовнiшою проблемою нашої доби є НЕ порожнiй шлунок, а ПОРОЖНЯ ДУША. Ранiше межа мiж добром i злом була виразно зазначена. Тепер же панує "нейтралiтет" мiж добром i злом. Зловiсним є не саме зло, а БАЙДУЖIСТЬ СУСПIЛЬСТВА ДО ЗЛА. Одною з найголовнiших причин теперiшньої трагедiї свiту є те, що тепер 95 % людей не думають власним розумом. За них думають отi 5 %. Те, що називалося колись Людиною (з великої букви), зникло в XX ст. Людську iстоту з подобизною Божою заступили хмари великих, середнiх, малих i найменших ленiнiв, гiтлерiв, рузвельтiв. I не лише в полiтицi, але й у всiй культурi та господарствi. Людство потратило понад 10.000 рокiв часу, щоби вiд печерної пiвлюдини вирости на цивiлiзовану людину, яка вже летить на iншi планети. Та останнє пiвсторiччя показало — аж надто наочно — що теперiшня цивiлiзована людина ДУХОВНО лишилася й досi печерною напiвлюдиною. Найпереконливiшим прикладом є сталiнiзм та гiтлеризм.

Перша свiтова вiйна починалася, щоби запанувала у свiтi справедливiсть. А закiнчилася вона найцинiчнiшою несправедливiстю. Друга свiтова вiйна починалася, щоб у свiтi запанувала воля. А закiнчилася вона найжахливiшим в iсторiї рабством пiвсвiту. Третя свiтова вiйна почнеться, щоби побраталися народи всього свiту. А закiнчиться вона… смертю майже всього людства.

Вiйна, що розпочалася 1914 року, тягнеться без перерви досi. Лише вiд 1945 року по 1966 рiк вибухло 40 нових вiйн: в Iндонезiї 1945–47, у Китаї 1945–49, у Кашмiрi 1947–49, у Грецiї 1946–49, в Iзраїлi 1948–59, на Фiлiппiнах 1948–52, Iндо-Китаї 1945–54, у Мальвi 1945–54, Кореї 1950–53, Кенiї 1952–53, Синаї 1956, Мадярщинi 1956, Квемой-Матсу 1954–58, Лебадонi 1958, Тiбетi 1950–59, Кiпрi 1955–59, Алжирi 1956–62, на Кубi 1958–59, Лаосi 1959–66, Кувейтi 1961, в Ґоа 1959–66, Єменi 1962–66, Конґо 1950–62, Кубi 1961, В'єтнамi 1959 i досi, Гiмалаї 1959–62, Анголi 1960–66, Новiй Гвiнеї 1962, Колумбiї 1960–66, Алжирi 1963, Венесуелi 1963, Малайзiї 1963–66, Конґо 1964–66, Таїландi 1964-досi, Домiнiканськiй республiцi 1965, Перу 1965, Пакiстанi 1965.

Велика вiйна ще не вибухнула, бо Московщина i мафiя виграли всi малi вiйни. А "холодна" вiйна — це справжня вiйна. Вона коштує бiльше грошей, як гаряча. Вона поневолила бiльше людей, нiж гаряча. Вона принесла бiльше жертв, мук, бiди, крові, як гаряча. "Холодна" вiйна вже спричинила гарячi вiйни у Китаї, Малайзії, Iндонезiї, Алжирi, Конґо, Кубi, Iраку, Кореї, Бiрмi, Тибетi, В'єтнамi, Єгиптi.

Зброєю "холодної" вiйни є чарiвнi (магiчнi) поняття, як, наприклад, поступ, назадництво, демократiя, фашизм, соцiалiзм, шовiнiзм, воля, мир, спiльне добро, братерство народiв, об'єднання, згода народiв, розвiй культури, щастя всього людства, наукова правда, напрям свiтового розвитку, потреба i неухильнiсть суспiльних змiн тощо. Цi слова, а понадто слово "неухильно" гiпнотизує, паралiзує розум i волю людей, i вони покладають всi свої надiї на всiлякi мафiознi заходи, наради, угоди, ООН i т. п., не бачачи i не розумiючи справжньої дiйсностi. Повiнь мафiозної лiтератури задурманює розум загалу, бере у свiй полон колись вiльну людську думку. Людина ж бо вiльна доти, доки може думати власним розумом. Смертельна небезпека людськiй культурi йде вiд ПОЛОНУ РОЗУМУ I ДУШI людини. А народ (нацiю) робить сильним не те, що вiн має в руках, а те, що вiн має в ДУШI.