Павло Штепа - Мафія і Україна

Цей гурт змовникiв вже 1912 року мав великi перемоги. Наприклад, Парламент та Сенат США ухвалили 16-ту та 17-ту недемократичнi поправки до конституцiї США; ухвалили заснувати державний запасний банк, якому надали право випускати паперовi грошi i взагалi керувати фiнансовою полiтикою США.

Цей же гурт банкiрiв заснував у США за свої грошi соцiалiстичне товариство з найрозумнiших i високопоставлених науковцiв та полiтикiв пiд назвою "Дослiд", яке 1919 року перейменували на "Раду Закордонних Стосункiв". Таке саме товариство з такою ж самою метою вiн заклав в Англiї, назвавши його "Королiвський Заклад Мiжнародних Справ", у Бельгiї — пiд назвою "Заклад Мiжнародних Стосункiв", в Данiї — "Датська Закордонна Полiтика", в Iндiї — "Iндуська Рада Свiтових Справ" та пiд подiбними назвами у Францiї, Iталiї, Югославiї, Грецiї, Туреччинi. Як бачимо, назви рiзнi, але засновник i найвищий керiвник, що дає їм грошi, той самий гурт банкiрiв — свiтова мафiя.

Рада Закордонних Стосункiв цiлковито опанувала Мiнiстерство закордонних справ США. Усi найвищi посади у тому Мiнiстерствi обсадженi членами цiєї Ради. Членами цiєї Ради були президенти Д. Ейзенхауер та Дж. Кеннедi. Офiцiйним головою Ради був Мiнiстр закордонних справ Д. Раск. Але прiзвища справжнiх голiв знає лише начальник Полiтичної розвiдки США. Так, наприклад, одним з них був банкiр, голова Свiтового Банку та Фордiвської Фундацiї Джон Мекклой.

Рада Закордонних Стосункiв є лише однією (найвпливовiшою) з багатьох установ мафiї. Мафiя не є якоюсь однією, докладно окресленою установою чи товариством з певним, знаним людям статутом, рiчними зборами тощо. Вона є радше таємним, нiде не записаним спiвтовариством дуже розумних, високоосвiчених науковцiв, полiтикiв лiвих (переважно соцiалiстичних) переконань та банкiрiв. Кожний з них на своїй посадi намагається здiйснити свої iдеї, насамперед iдею свiтової наддержави зi свiтовим диктаторським надурядом. Тепер iде боротьба за те ХТО мав би мати ВСЮ владу в тому свiтовому надурядi.

Маючи у своїх руках величезнi мiльйони доларiв всiляких фундацiй, маючи своїх однодумцiв на найвищих посадах в урядах, мафiя має силу скеровувати в бажаному їй напрямi полiтику найбiльших держав. Має силу навiть i в демократичних державах, бо має у своїх руках засоби творити громадську думку. У США, наприклад, всi найбiльшi видавництва, радiомережi належать мафiї. Головним мафiозним часописом є "Нью-Йорк Таймс". Офiцiйним iдеологом мафiї в США є проф. Р. Нiбор, а жрецем — єпископ А. Дон. Мафiозними iдеологiчними провiдниками є професори Г. Ласкi, Л. Кейнес, С. Герiс та iншi.

Англiйський iсторик Е. Джiбон подає п'ять найголовнiших причин упадку Римської iмперiї. Це: 1) Хворобливе загнивання поваги i святостi основ людської громади — родини. 2) Сталий рiст податкiв i марнотратство податкових грошей на даремний хлiб та розваги юрбi. 3) Всенародна жага, шал до розваг, щораз бiльше неморальних, хтивих, жорстоких. 4) Безнастанна розбудова вiйськової потужностi i нехтування справжнiм ворогом, тобто моральним гниттям, розкладом особистої вiдповiдальностi, якими ворог безупинно пiдкопував, пiдточував державу зсередини. 5) Розклад набоженства (релiгiї), упадок побожностi. Вiра обернулася лише в зовнiшню обрядовiсть i втратила свою моральну, скеровуючу силу. Чи ж не такий стан є тепер у США?

2. Українська Повстанська Армiя i Органiзацiя Українських Нацiоналiстiв.

3. Лист до міністра А. Ідена 21.10.1942 р.

4. Про це див. роздiл IX цiєї книжки.

5. Документальнi доводи цього див. П. Штепа "Московство".

6. На вибори президента США витрачається понад 10 мiльйонiв доларiв. На вибiр сенатора — понад один мiльйон, члена Парламенту — понад пiвмiльйона доларiв.

Iдея Єдиного Всемогутнього Божества, що створило Всесвiт, була i за доiсторичних часiв поширена серед бiльш-менш цивiлiзованих народiв. Доктрина Єдиного Найвищого Божества, що складалося з трьох богiв, була поширена серед стародавнiх жрецiв Єгипту, Азiї, Америки. Жрецi тримали цю доктрину у великiй таємницi вiд загалу людей.

Найстарший європейський осередок утаємничених був у Грецiї. Грецький фiлософ i математик Пiфагор (580–500 р.р. до Рiздва Христового) жив кiлька рокiв у Єгиптi, де пiзнав таємничу науку Iзiса. Повернувшись до Iталiї, вiн заклав свою секту, що подiлялася на нижчу та вищу групу. Нижча знала лише меншi таємницi, а вища — всi. Пiзнiше масони перейняли вiд пiфагорійцiв їхнi геометричнi знаки.

У всiй Азiї вiд найдавнiших часiв був поширений мiф, вiра у "Великого Рятiвника", "Короля", "Переможця", "Законодавця", який звiльнить людство вiд зла i поверне рай на землi. Цей мiф iснував у Персiї серед заратустрiанцiв i серед жидiв. Ще 500 рокiв перед Христом провiдник заратустрiанцiв Зердачт пророкував прихiд Месiї, з народженням якого з'явиться нова зоря, i що його породить Непорочна Дiва, i що волхви зi Сходу принесуть немовлятковi-Месiї дари.