Алла Багірова - Чорнобильська хроніка. Люди

Більшість із них уперше на сторінках видання діляться власними згадками, що відтворюють емоційний, душевний стан людини, яка, вважаючи це власним професійним обов’язком, прийняла вогонь на себе, вступила в нерівний бій з радіаційним зараженням, перемогла та виборола право на майбутнє.

Шістнадцять історій людей, імена яких варті вічної слави і визнання, доповнюють, насичують подробицями хронологію подій, що сколихнули тридцять п’ять років тому весь світ. Надважливо: кожне слово героїв книжки – це правда без прикрас. А правда, як відомо, – найбільша людська цінність, хай і болісна, й, можливо, не всім зручна.

Про все це розповідають члени громадської організації «Промінь 5–2» – об’єднання учасників ліквідації аварії на ЧАЕС. Промінь – це пам’ять про випробування радіацією на стійкість, мужність, витримку, готовність боротися за життя – не лише за власне, а й мільйонів інших людей.

5–2 — це символ. У цих цифрах закодовані людські долі, адже саме п’ята і друга зміни ЧАЕС прийняли на себе перший удар стихії та обпеклися радіоактивними променями.

Ці герої живуть поряд із нами! Але про них зазвичай згадують лише 26 квітня. На жаль… Про них маємо пам’ятати, піклуватися, шанувати всі ми – від пересічного українця до держави, адже живі герої потребують не лише вічної шани, а й щоденної підтримки та турботи.

Це видання слугує нагадуванням про найбільшу в історії людства техногенну катастрофу – аварію на ЧАЕС та є застереженням, щоб не допустити повторення, поштовхом до переосмислення життєвих цінностей. Кожна сторінка книжки варта найуважнішого прочитання, адже не все ще сказане й почуте суспільством. Кожне слово, промовлене очевидцями тих подій, має величезну вагу для майбутніх поколінь.

Старший оператор реакторного цеху 4-го енергоблоку ЧАЕС

На сьогодні – Президент міжнародної ветеранської організації інвалідів війни, Чорнобиля, осіб, які перенесли гостру променеву хворобу і членів їхніх сімей «Промінь 5–2»

Народився 5 вересня 1950 року в місті Вишній Волочок Тверської області (тоді Калінінської) у знаній і шанованій родині.

1964 року, після закінчення 8 класів місцевої середньої школи № 12, почав працювати помічником майстра фабрики «Пролетарський Авангард». Тоді ж вступив до вечірнього технікуму за фахом «Обробка металів різанням», який закінчив 1970 року. Після строкової служби у лавах Збройних сил зв’язав життя з атомною енергетикою. Від серпня 1973 року почав працювати на Ленінградській атомній електростанції (ЛАЕС), проживаючи в м. Сосновий Бір Ленінградської області. Одночасно здобув вищу освіту в Ленінградському політехнічному інституті. На ЛАЕС брав участь у пуску і виведенні на проєктну потужність 1-го та 2-го енергоблоків. Трудовий шлях пройшов до старшого оператора реакторного цеху.

1976 року за власним бажанням, у порядку переведення, переїхав до міста Прип’ять досвідченим фахівцем з Ленінградської АЕС. Почав працювати на Чорнобильській АЕС старшим оператором реакторного цеху, а також куратором монтажу технічного обладнання реакторного цеху, фізичними пусками та виведенням на проєктну потужність 1-го, 2-го і 4-го енергоблоків з реакторами РБМК-1000.

Упродовж десяти років праці старшим оператором реакторного цеху 1-го та інших блоків ЧАЕС підготував на робоче місце 18 операторів і 3 старших операторів реакторного цеху, один з яких – Ходемчук Валерій Ілліч навіки залишився під завалами 4-го блоку.

Захоплювався спортом. Має звання «Майстер спорту СРСР» із самбо.

Організував у м. Прип’ять дитячий клуб самбо «Олімп», у якому займалися більш ніж 90 юнаків та дівчат.

Має звання «Посол миру» ЮНЕСКО, Заслужений працівник атомної енергетики НАЕК «Енергоатом».

ДЕРЖАВНІ НАГОРОДИ:

– Орден «За заслуги» ІІІ ступеня

– Знак МНС «За мужність»

– Подяка Президента України

– Почесні грамоти Кабінету Міністрів України, Верховної Ради України

– Почесні відзнаки МНС України, Атомпрофспілки України та інші урядові, відомчі, громадські відзнаки, Почесні грамоти та Подяки.

ЦЕРКОВНІ НАГОРОДИ:

– Патріарша грамота

– Орден «Рівноапостольного великого святого князя Володимира»

– Орден «Преподобного Іллі Муромця»