Franz Kafka - Листи до Феліції (1914–1917)

До Феліції Бауер

Погода тут теж дуже гарна, на жаль, цим не дуже користуюся, я не в лісі, як це, власне, мало б бути, але користуюся погодою знову ж таки не так погано, адже дорогоцінного недільного вечора домовляюся в кімнаті з тіткою Емілі про умеблювання. Якби це прискорило умеблювання і наблизило б нагоду його застосувати, тоді цей недільний вечір був би дуже дорогоцінним, але це не так.

Ця погода також показує недоліки нашої квартири, які я, однак, вже остаточно прийняв, особливо чітко усвідомив, а необхідність переїзду наступного літа є майже неминучою. Взимку вона може бути цілком хорошою: розташована між будинками, ізольована, тепла, та все ж має достатньо сонця і повітря. Але в інші пори року там трохи сумно, немає зелені перед вікном, лише доволі галаслива, доволі глуха вулиця, крім того, квартира розташована в тій частині вулиці, де вона переходить у площу, іноді видно пожильців, які мешкають навпроти і які теж нас бачать. Тому принаймні для двох кімнат з видом на вулицю будуть необхідні меблі, які в іншому випадку не були б потрібні. Які саме? (Це вправа на кмітливість).

Я замовлю плани, навіть якщо моя остання схема була цілком вірогідною. Ти не маєш лише брати до уваги зовнішню форму, вивчати її й призвичаюватися до неї. Спробуй ще погуляти намальованими кімнатами, визирнути з вікна і т. д. – і Ти матимеш цілком точне уявлення про квартиру. Однак уявлення було б точнішим, якби Ти відвідала Прагу, аби на власні очі побачити квартиру. Я не скажу ні слова про стан свого пальця. Ти маєш здогадатися про нього з мого почерку. Проте я вже зміг написати Твоїй матері – безглуздо, що я це так довго відтягував.

Питання довіри (довіри як до Твоїх, так і до моїх рідних): я із задоволенням відправив би Оттлу, яка нічого не знає про мій план, про нього не знає і ніхто інший, у Берлін раніше, десь вже в неділю. Вона ж має отримати задоволення від подорожі; але якщо вона поїде лише в четвер і від’їде найпізніше в понеділок, причім увесь червень, цілими днями муситиме заступати батьків у сімейній справі, то це буде зовсім мізерне задоволення. (Крім того, тоді вона не зможе більше приїхати на весілля.) Чи було б можливо це якось здійснити, чи знайшовся б насамперед якийсь вільний від роботи такого ж віку родич чи знайомий, який мав би для неї кілька вільних годин на день або давав би їй настанови, як вона могла б одна проводити день приємно і з користю? Проживання в готелі й все інше не викликало б особливих труднощів. Вимоги, які б вона висунула до своєї самостійності, були б не такі вже й великі й цілком розумні. Отже, справи виглядають так, що Ти можеш висловлюватися про це цілком вільно, що полегшує справу, оскільки, якби Ти побачила забагато труднощів, невиконання цього плану не розчарувало б нікого (окрім мене, і то – першої миті), оскільки ніхто про нього не знає. У будь-якому разі дай відповідь якнайскорше.

Палкі вітання

Якщо Ти вважаєш справу здійсненною, тоді надішли термінового листа, оскільки тут у четвер вихідний день.

[На лівих берегах першої сторінки] Про «Berliner Zeitung» [23] «Berliner Zeitung», B. Z. – ймовірно, йдеться про номер від 9 травня 1914 року, у якому було пубілковано рецензію на оповідання Кафки «Кочегар». Ти забула.

До Феліції Бауер

Я зв’язую себе обіцянкою: я хочу надіслати Тобі цього листа завтра, і байдуже, що буде написано в листі, який я отримаю завтра від Тебе. Якщо ж я не отримаю ніякого листа, тоді не надішлю й цього.

Те, що я хочу сказати, можливо, спричинено, але хоч би там що – не викликано ні Твоїм мовчанням щодо подорожі моєї сестри, ні, врешті-решт, деякими словами у Твоїх останніх листах. Зокрема, подорож моєї сестри є дрібницею, яку з Твого боку можна було б чудово вирішити простим, але рішучим «ні». Насамперед те, що я хочу сказати, є настільки незалежним від цього всього, оскільки має для нас глибше значення.

Коли сиджу за своїм письмовим столом, я, звичайно, більш незалежний від Тебе, ніж коли я поруч з Тобою. Те, що я тут кажу, сказано не набагато вільніше, не набагато правдивіше, але принаймні це має таке ж саме значення, як і те, що я кажу в тому стані залежності. Правдою є і те, і інше, правдою настільки, наскільки це в моїх силах. Якщо Тобі це цікаво, а Тобі має бути цікаво – мати чітке уявлення про мої думки, що стосуються Тебе, у моєму незалежному стані, тоді Ти, наскільки я пам’ятаю, найкраще отримаєш цю ясність з листа, який я написав Тобі безпосередньо після моєї передостанньої подорожі до Берліна. Можливо, Ти його маєш і знайдеш його. Я не хочу повторювати, що там було написано, та й не можу цього зробити. У будь-якому разі сказане там дає останню для продовження наших стосунків підставу, яку визнає кожен з нас.