Душан Гамшик - Бомба для Гейдріха

Офіційне повідомлення передано опівдні чеською мовою по радіо: сьогодні воно не буде останнім, таких наказів буде ще багато.

В людей на вулицях Праги стискаються від гніву кулаки.

На першому подвір'ї Граду переступають з ноги на ногу офіційні особи.

— Чому саме генерал поліції? — шепочуть позаду урядовці протекторату. Заради цієї урочистості вони наділи накрохмалені комірці й жилети.

— Warum denn gerade Geidrich? [3] Чому ж саме Гейдріх? (Нім.) — дещо нервово розмірковують представники рейху зі свастиками на рукавах. Вони стоять в перших шеренгах, як це їм личить відповідно їхньому становищу на чеській території. Порипують чобітьми, підтягують пряжки портупей. — «Так, чому Гітлер посилає сюди саме Гейдріха?»

— Хайль! Зіг хайль! — скандує шпалера празьких одноплемінників Гейдріха, ріденько розтягнена по замковій естакаді. Даремно надривають горлянки. Мисливцю за черепами не потрібні оплески натовпу, його стилю роботи більш пасує ніч і туман. Без церемонії, без оркестрів, без парадів.

Тому вітання буде коротким. Час Гейдріха — це зведений курок пістолета, що не терпить ніякого зволікання. Державний секретар К. Г. Франк ледве встигає називати новому начальникові підлеглих, їхні посади, імена. Гейдріх давно знає про них усе. Знати про кожного більше, ніж той може сам припустити, — це метод, від якого керівник служби державної безпеки не відмовиться навіть на посаді протектора Чехії і Моравії.

В кінці шереги Гейдріх різко зупиняється й прямує до сходів посольського крила Граду. На тих, що стоять позаду, він не звертає уваги. «Члени чеського уряду? Чого їм тут треба? Хто поставив їх поруч з німцями? Цьому слід буде покласти край, тим протокольним дипломатичним пережиткам, які терпів Нейрат. Чеські міністри з'являтимуться переді мною лише тоді, коли я їм звелю, і взагалі, серед них треба провести чистку».

«Згідно з наказом рейхспротектора, обер-міністрів автономного протекторного уряду групенфюрера СС Гейдріха, голову ради інж. Еліаша арештовано за зраду держави та батьківщини, а його справу передано в Народний суд Німецької імперії для винесення вироку. Арештованого знято з посади».

І це офіційне повідомлення, передане після обіду по радіо, не буде сьогодні останнім. Час Гейдріха — це пістолет з повною обоймою, спусковий гачок якого раз у раз натискається.

— Віллі!

— Яволь, пане обергрупенфюрер! — виструнчується молодий лейтенант-есесівець, ад'ютант Гейдріха з шифрування.

— Телеграф! Інші — по своїх місцях!

Новий протектор походжає по художньо викладеному паркету в залі. Диктує термінову депешу.

«Таємно. Пану рейхсфюреру Борману. Головна ставка фюрера. Дорогий партайгеноссе Борман! Сповіщаю вас, на додаток до трьох моїх попередніх сьогоднішніх донесень, що ще сьогодні, двадцять восьмого вересня тисяча дев'ятсот сорок першого року, о двадцять другій годині в повідомленнях державного радіо для чехів будуть оголошені такі смертні вироки (завтра про це також сповістять спеціальні плакати):

Перше. Військовий трибунал у Празі за підготовку державної зради засудив до страти генерала армії Йозефа Білого та дивізійного генерала Гуго Войту, обидва генерали у відставці. Майно засуджених конфісковане.

Друге. Військовий трибунал у Брно засудив до страти за саботаж Алоїса Трнечку з Роусінова і Алоїса Поспішила з Дрновіц.

Третє. Військовий трибунал у Празі засудив до страти за знайдену в них зброю Ладіслава Кумзака і Вацлава Франца з Праги.

Вироки були негайно виконані. Прошу вас повідомити про це фюрера. Гейдріх».

Перше, друге, третє…

Телеграф вистукує рахунок кривавого бухгалтера Гейдріха. Вірніше, початок цього рахунку. Щодня з'являтимуться нові імена. Біля багатьох із них на плакатах буде зазначено: комуністи, які навіть перед трибуналом не приховували своїх комуністичних переконань, Отто Синек, Франтішек Кржіжек, Ям Крейчі, Вацлав Кржен, Вратіслав Шантрох, Франтішек Таусіг, Власта Гакен, Карел Ельсніц, Леопольд Каніок, Ян Янковський, Йозеф Покорний, Курт Конрад…

Кривавий рахунок есесівського генерала Гейдріха невпинно зростає, Гейдріх поспішає — неначе для виконання його місії залишається надто мало часу.

Але ж хіба його місія полягає тільки а стратах?

Ясна річ, ні. Страчувати міг би й К. Г. Франк. Чим же в такому разі пояснюється приїзд сюди найближчого поплічника Гітлера?

На це запитання незабаром дасть відповідь сам Гейдріх.

Сцена — монументальний Чернінський палац з колонами на Градчанах. За окупації цей палац став похмурою резиденцією державного секретаря і начальника поліції Чехії і Моравії, групенфюрера К. Г. Франка.