Олег Криштопа - Про мертвих, живих і ненароджених. Герої (не)війни

Здесь есть возможность читать онлайн «Олег Криштопа - Про мертвих, живих і ненароджених. Герої (не)війни» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Год выпуска: 2016, Издательство: FLC, 2016, Жанр: nonf_all, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Про мертвих, живих і ненароджених. Герої (не)війни: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Про мертвих, живих і ненароджених. Герої (не)війни»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Це — спроба розповісти про те, що зазвичай залишається за кадром телевізійних репортажів, нагадати не лише про війну, а й про тих, чиї імена ніколи не прозвучать в ефірі та не з’являться на сторінках газетної хроніки, — живих і загиблих воїнів неоголошеної війни, що не народилися героями, але стали ними… За кожною подією цієї війни, яку колись осмислять військові аналітики й стратеги — Кримом весни 2014-го й Донецьком, горою Карачун і ДАП, Іловайськом і Дебальцевим, — сотні життів її безпосередніх учасників: живих, які особисто розкажуть про себе на цих сторінках, та мертвих, голосом яких стануть їхні рідні й бойові побратими. Подвиг льотчиків із бригади морської авіації в Новофедорівці, що вивели з Криму унікальну військову техніку, персональна інформаційна війна, яку розпочав проти Росії ще на початку 2000-х нагля- дач українського маяка у Форосі, історії донецьких ультрас, із яких утворився добровольчий батальйон «Донбас»… Та інший бік цієї війни — політичні й фінансові оборудки й те, що називають «небойовими втратами». Без міфологізації, без танців на кістках у цій книжці — розповіді тих, хто зробив достатньо для України, аби бути нарешті почутим.

Про мертвих, живих і ненароджених. Герої (не)війни — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Про мертвих, живих і ненароджених. Герої (не)війни», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

— Вона взяла десь соду, лимонну кислоту, цукор, змішала все це. Я навіть і забув про таке. Ми в дитинстві щось таке подібне робили — у моєї бабусі в Каховці. Вона цей лимонад зробила, пришла в кімнату, де ми були, і каже: «А піди на кухню, візьми там щось, я для вас приготувала». Я пішов — бачу, а дві склянки лимонаду стоїть — для мене й Нікітоса. Я спробував — ну таке вже смачне! Ну жуть яке смачне! Солодке, з бульбашками, справжній лимонад. З дитинства такого не пив!

Бабусі Валі було близько 90 років. Вік її Тарас із Нікітосом дізналися з однієї неймовірної розповіді, яка дуже здивувала та вразила бійців.

Якось увечері, коли поранені розмовляли зі старенькою, вона зізналася, що хлопці не перші, кого бабуся переховувала. 1943-го баба Валя, тоді ще 17-річна дівчина, ховала у себе… есесівця.

Я кажу:

— Да не може бути.

А вона мені:

— Та я вам кажу. Мені було 17 років. А цей есесівець дезертирував з підрозділу СС, який стояв в Іловайську. Казав, що не міг більше на все те, що творили есесівці, дивитися. Він у мене тут жив якийсь час. А потім, коли вже почалися бої за звільнення Іловайська, він взяв пістолет, вийшов — і більше я його не бачила.

За кілька тижнів, коли Тарас зрозумів, що операція зі звільнення Іловайська провалилася і чекати українських військ у цьому місті марно, він зв’язався з певними людьми, яких наразі називає партизанськими загонами, що добровільно діють на окупованих територіях. Попросив привезти сім-карту та телефон, з якого зробив один-єдиний дзвінок, пояснивши, де вони і що потрібно робити.

Потім сімку знищив. А телефон розібрав.

Тарас не розповідає усіх подробиць операції з їхнього звільнення. Каже — дізнатися все можна буде лише після завершення війни. Бо ті патріоти, які допомогли йому та Нікітосу вибратися, досі діють на тих територіях. Уточнює лише, що план, як вибратися з Іловайська, він розробив сам.

Спершу Тарас вирішив відправити на мирну територію Нікітоса. Для цього чоловікові привезли документи — справжні, з його фотографією та пропискою в Донецькій області, старенький одяг та сумку з інструментами, щоб він міг вдати із себе чийогось родича, який приїхав у розбитий Іловайськ лагодити рідним вікна.

Найбільшою проблемою було прострелене коліно. Якби рану помітили, усе маскування було б даремне. Тарас і тут вигадав цілу історію.

— Я йому перемотав коліно, дуже щільно, а внизу, на гомілці, зробив сіточку йодову. Тому що в будь-якому разі нога внизу теж була розпухлою. Кажу: «Тепер ти на милицях виходиш, наче сідаєш в таксі» (а за ним спеціальне таксі приїхало). З собою — сумка з інструментами, наче він приїжджав ремонтували вікна, тому що дуже багато сюди приїжджало чоловіків із Донецька, Макіївки родичам допомагати тут ліквідовувати наслідки цих обстрілів. Кажу: «Ти приїжджав до бабусі ремонтувати вікна. Чому шкутильгаєш? Тому що підвернув ногу. Ніхто не додумається підняти штанину і подивитися, що там з коліном. Ти піднімеш колошу, покажеш йодову сітку, покажеш, що напухла нога, тому ти кульгаєш», — Тарас і сам, розповідаючи це, демонструє, як показував Нікітосу припадати на ногу, щоб подумали, що він її підвернув.

Усе трапилося саме так, як і казав Тарас. Приїхало таксі, забрало Нікітоса, на одному з блокпостів дорогою до Донецька їх зупинили бойовики. Нетверезі. Поцікавилися, що з ногою, а побачивши припухлість та йодову сітку, відпустили бійця. Діставшись Донецька, Нікітос сів на рейсовий автобус і без перешкод доїхав до Дніпропетровська. Нині боєць із родиною мешкає в Києві.

Ще за тиждень привезли документи і «Бішута». Якісну підробку з його фотографією та потрібною пропискою — Донецька область. Сам Тарас — мешканець Києва. Привезли і одяг та взуття, який йому, сміється, ще довелося «доробляти».

— Я там ботінки молотком сидів розбивав, щоб зробити з них старі. Такі, як треба. Відростив щетину — зробився стареньким. Кепочку натягнув, тому що ж рана на голові. А пов’язку не можна. Тому просто кепку одягнув. Ну, а на крайній випадок, якщо запитають, що з головою, скажу, що вдарився, там же обстріли були. Каменюка по голові вдарила, розбила, бачте, це вже давно було, засохло. А чому не лікую? Та не хочу. А хто там буде лікувати? Для цього ж і гроші треба. А в мене немає. Тобто придумав цілу історію. Ну от приїхало за мною таксі. Сів, поїхав на Донецьк. Були блокпости з бойовиками, перевіряли документи, перевіряли, хто, звідки і чому приїхав в Іловайськ. Дивилися сумку з інструментами — побачили там молоток, склоріз, усе як треба. Я все пояснив, розказав. Так і доїхав до Донецька. Сів на рейсовий автобус, за цими ж документами пройшов три блокпости і виїхав до Дніпропетровська.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Про мертвих, живих і ненароджених. Герої (не)війни»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Про мертвих, живих і ненароджених. Герої (не)війни» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Отзывы о книге «Про мертвих, живих і ненароджених. Герої (не)війни»

Обсуждение, отзывы о книге «Про мертвих, живих і ненароджених. Герої (не)війни» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x