Іван Нечуй-Левицький - Непотрібність великоруської літ. для України і для слов'янщини

От перед нами твори кращих великоруських письменників, котрі писали про своїх панів, про вищу великоруську верству: Льва Толстого, Тургенєва, Гончарова і інших слабіших письменників реально-національних. Роздивимось, чого вони варті для України.

Граф Лев Толстой, белетрист високого таланту, написав, окрім дрібних, твори дуже здорові: "Война и мир" і "Анна Каренина". "Война и мир" – хроніка-роман, в котрому описується вища аристокрація Москви і Петербурґа за часів царя Олександра I з початку теперішнього віку, і разом з тим описується війна Росії з Наполеоном I. В шести книжках автор описує кільки кіп московських та петербурзьких князів та графів. Тут описується здорова сім'я московського графа Ростова, з його жінкою, синами Николаєм та Петею, з дочками Наташею й іншими, сиротою Сонею, прислугою; при чому описуються приятелі графенка Николая Ростова: офіцер Денісов, якийсь Волохов і інші. Разом з домом Ростових описується дім графів Безухих: П'єр Безухий, негарний з себе, незвичайно багатий, з жінкою Елен, з її полюбовниками – Волоховим, якимсь заграничним принцом, якимсь міністром. Потім описується в селі Лисих Горах дім старого князя Болконського з його дочкою Марією, старою дівкою, з його сином Андреєм Болконським і його жінкою, з прислугою і т. д. В Пертербурзі описується салон аристократки Анни Павловни з її гістьми, князем Іпполітом, Борисом і т. д. Тут же виводяться на сцену тодішні масони, католицькі патери-єзуїти, що обертали вищих аристократів в католицьку віру. І разом з історією тих сімей автор розказує історію війни з Наполеоном, описує битви в Австрії, Прусії, Росії, описує пожежу в Москві, описує Олександра I та Наполеона, їх лагер, Багратіона, Кутузова, Бенінгсена, Ростопчина, велику силу генералів, офіцерів і т. д... Свій твір автор кінчає цілою книжкою якоїсь фільозофії, чудної, яку тільки можна знайти в Росії. Картини твору пересовуються, як декорації на сцені, то в лагер російський, то французький, то в військову раду, то в Тильзіт, то в Москву, то в Петербурґ, то в села...

Другий твір, котрий Толстой недавно скінчив, то "Анна Каренина". В цьому творі автор описує так само графів та князів, але вже новішого часу, так би то за царя Олександра II чи що. В цьому творі Толстой вдруге навіщось описує ті самі типи, що в першому творі, тільки з іншими прізвищами. Так про "Анну Каренину" сказала і великоруська критика. Самий ранній твір Толстого – се його "Детство", "Отрочество" і т. д. – невелика книжка, в котрій дуже добре, хоч трохи розмазано, описується автором мабуть-таки його власні дитячі літа, то дома, то в школі, літа дуже неінтересні, не маючі в собі й кришки ідеї, чогось ориґінального.

Талант Толстого – то високий талант описуючий, чисто аналітичний, а не синтетичний. Толстой пишно й чудово обмальовує картини то війни, на полі битви, то в лагері, то картини домашнього життя вищої московської аристокрації. Він описує їх спокійно, епічним тоном, ступінь за ступенем, до найдрібніших дріб'язків – і все в його виходить інтересно, все читається з великою охотою і навіть усолодою. Прочитаєш його описи і неначе побуваєш там і побачиш все своїми очима. Але він розказує історію тих графських та княжих родин просту, ординарну, щоденну... От перед вами проходить, неначе на-мальована картина, як Николай Ростов приїжджає з лагеря до батька, як його стрічають батько, мати, сестри, слуги, як плачуть або скачуть, як цілуються, як снідають, як обідають. Потім ви бачите сцену, як Николай Ростов грає з приятелями в карти, як програє 43 тисячі карбованців... В другому місці Толстой описує до маленьких дріб'язків, як жінка молодого князя Волконського родить дитину, як несуть у її хату софу, як кличуть повитуху, як ждуть доктора, як приїжджає її чоловік і застає родини, як бігає бабка, як мучиться княгиня, як помирає вона од родин... Там описується, як мала дитина заслабла, як коло неї тупцяють, як виступає піт на її лобикові... То знов описується, як на полотні малюється, сцена дуелю Петра Безухого з Долоховим за свою жінку. А там в Петербурзі обмальовується сальон Анни Павлівни і вся її розмова з гістьми; то знов описується баль, то танці в учителя танців, то як графині в дитячій кімнаті роздивляються плями на пелюшках... А там ми бачимо розкішний обід в клюбі, що дає московське дворянство для князя Багратіона. Високими фарбами обмальовується передсмертна ілюзія пораненого князя Андрея Болконського і його смерть. Між тими картинами фігурують масони, єзуїти, французи, Наполеон.