Ігор Коляда - Соломія Крушельницька

Після другого народження Баттерфляй у цій ролі Соломія Крушельницька виступала в усіх найкращих театрах Італії, Португалії, Аргентини, Єгипту. Роль Баттерфляй у найбільших театрах світу вона виконала сто разів. І всюди – з незмінним успіхом. ґенуезька преса, зокрема, писала: «Ідеальному образові Чіо-Чіо-сан вона надає такої захоплюючої привабливості, вкладає стільки життєвої переконливості у всі прояви радості, кохання і страждання ніжної японської дівчини, що можна сміливо сказати: протягом трьох дій опери артистка живе життям героїні. Стримані, але переконливі жести, виразна міміка становлять єдине ціле із співом, в якому палкі почуття кохання змінюються розпачем. Майстерність у передачі зміни почуттів робить її гру надзвичайно привабливою і незабутньою».

Часом до її турне приєднувався і композитор. Годі й уявити, зазначає В. Врублевська, який ентузіазм у залі викликала ця пара – високий вродливий мужчина і струнка прегарна жінка з величезними зеленкуватими очима.

Широкий розголос мали виступи нашої співачки у Лісабоні. Часопис «Diario Illustrado» 20 лютого 1909 р. писав: «Не нехтуючи навіть найменшими деталями, Крушельницька зберігає від початку і до кінця опери таку щирість, такі прекрасні рухи, а тим самим і таку правдивість, що її гру можна порівняти з грою найкращих акторів».

Уругвайська газета «El Dia Montevideo» у 1910 році відзначала, що Крушельницька співає партію Баттерфляй «з витонченою майстерністю, прекрасним насиченим голосом… Вона є винятковою виконавицею цієї партії з прекрасним відчуттям міри і геніальним входженням у роль».

У своїх спогадах «Незабутнє» Джорджо Папасольї пише: «Після сотої вистави Соломія сказала Пуччині, якому повернула радість успіху і віру в своє мистецтво: «Сто вечорів Баттерфляй… тепер – баста!» І віддала йому свою, вже освячену славою, партитуру… Соломія мала право це зробити зі спокійним сумління, адже у той час увесь світ остаточно визнав шедевр Пуччині».

«Мадам Баттерфляй» впевнено завоювала Європу, згодом – Латинську і Північну Америку та Японію. У 1967 році в Японії відбувся перший міжнародний конкурс на краще виконання партії Баттерфляй. Його переможницею стала Марія Бієшу. У 1976 році, зазначає Г. Тихобаєва, на цьому конкурсі найвищу нагороду здобула українська співачка Ґізелла Ципола. Завдяки провідним співакам різних часів і народів понад століття твір Пуччині з тріумфом звучав на оперних сценах світу. З цією оперою пов’язані імена зірок першої величини на небосхилі оперного мистецтва: Амеліти Ґаллі-Курчі, Ренати Тебальді, Тоті дель Монте, Клари Феррар, а також Маріо Ланца, Альфреда Піккавера, Лучано Паваротті та інших.

Безпрецедентний успіх С. Крушельницької ще й нині викликає щирий подив і захоплення фахівців. Над цим феноменом замислюються дослідники історії італійського театру Дж. Гуалерці та Дж. Рампоне у статті «Повернення з минулого» (Турин, 2000): «Чіо-Чіо-сан в інтерпретації Соломії Крушельницької була подана на високому інтелектуальному рівні, але при безпосередності і сценічній правдивості образу героїні, сутність і глибина якого могли, без сумніву, задовольнити вимоги найвитонченішого смаку. «Орієнталізм» Баттерфляй надав співачці чудову можливість продемонструвати свій витончений артистизм».

«С. Крушельницька – це одна з тих, кого не можна наслідувати; щоб зробити те, що вона робить на оперній сцені, треба мати її незвичайні природні здібності, зміцнені сильною любов’ю, яку вона має до мистецтва, а ще – знаннями, культурою і тим тонким відчуттям, яке дає їй можливість ототожнюватися з героїнею, яку грає. Можливо, колись інші Баттерфляй з’являться з часом на наших сценах, – пророчо писав музичний критик в одній із ґенуезьких газет, якому на початку двадцятого століття випало щастя бачити нашу артистку в цій ролі, – але, як неможливо відокремити «Отелло» від Франческо Таманьо, «Манон» Массне від подружжя Гараллі, «Травіату» від Джемми Беллінчоні, «Богему» Пуччині від Джузеппе Борґатті, – так кожного разу, коли нам випаде почути «Мадам Баттерфляй» нових співачок, перед очима відразу виникатиме незабутня постать Крушельницької, а всі інші здаватимуться лише її блідою тінню».

Того вечора, повернувшись додому, зворушений і вдячний маестро підписав і надіслав Соломії свій портрет: «Найпрекраснішій і найчарівнішій Баттерфляй. Джакомо Пуччині. Торре дель Ляґо. 1904».