Ігор Коляда - Соломія Крушельницька

Тремтить від очікування Пуччiнi, хвилюється Соломія, але вона сповнена рішучості вкласти усю себе у роль мадам Баттерфляй. «Численна публіка зійшлася до театру «Grande» на прем’єру опери «Мадам Баттерфляй». Тут був присутній весь цвіт культури Бреші, усе світське товариство. Чимало слухачів прибуло з Мілана. Всі у напруженому чеканні… Рівно о 9-й вечора за дириґентським пультом з’являється маестро Клеофонте Кампаніні. Блискуча постановка спектаклю здається більш відповідною і співзвучною духові опери, ніж попередня в «La Scala». Зал оживає при звуках романсу Пінкертона, чудово проспіваного тенором Дзонателло. Слухачі викликають композитора. Після хорової партії – ще один виклик Пуччині. Прекрасно звучить значно перероблений дует, і завіса опускається під гучні оплески і схвальні вигуки. Потім її знову піднімають, щоб повторити «на біс» фінал дуету «Чудова ніч». Публіка двічі викликає до рампи компзитора твору, а також Кампаніні, Соломію Крушельницьку, яка бездоганно вела свою партію, Дзонателло і Піні Корсі.

Починається друга дія вистави. Цілковитий тріумф романсу Баттерфляй «Чуєш, ще прийде день жаданий». Слухачі вимагають повторити романс, і Крушельницька задовольняє це прохання… Повторюється «на біс» також сцена читання листа і дует Судзукі та Баттерфляй. Цю прекрасну дію завершує перша частина інтермецо, яку оркестр повторює…

Третя дія увінчала успіх перших двох. Нова «Мадам Баттерфляй» остаточно утверджує себе серед загального захоплення. По закінченні опери композитор і артисти, відповідаючи на палкі вітання, сім разів виходили вклонитися схвильованим слухачам. «Соломія Крушельницька, яка вразила усіх силою драматизму і блискучим акторським талантом, була справжньою тріумфаторкою вистави», – пише у своїй книжці «Повернення Баттерфляй в рідне гніздо Торре дель Ляґо» відомий італійський музикознавець Рінальдо Кортопассі.

І ось довгоочікуваний тріумф. Українка врятувала «барвистого метелика» Пуччині. Успіх був більший, ніж можна було собі уявити. Крушельницька разом із композитором виходили на біс сімнадцять разів! Леонс Брана (один із рецензентів) написав статтю «Українка рятує Чіо-Чіо-сан». Інші автори газет також захоплено писали, що своїм успіхом опера завдячує прекрасній українській співачці, отож Пуччині має бути безмежно вдячний іноземній виконавиці. «Ми не помилилися, – писали газети, – вважаючи, що Соломія Крушельницька стане справжнім відкриттям для нашої публіки. І справді, вона зачарувала всіх глядачів своїм блискучим голосом, неперевершеним ефектом майстерного співу. В цій важкій партії вона показала себе гідною своєї великої слави».

За словами Рінальдо Кортопассі, «ця щедро наділена інтелектом, культурою і волею артистка прагнула не просто виконання ролі, а її розкриття, не персоніфікації, а формування драматичних і поетичних постатей своїм особливим винахідливо-гострим розумом…взявши за основу людяність, животрепетну і відверту, але водночас підконтрольну почуттю міри, безпомилковому інстинкту, завдяки чому кожний сценічно-музичний типаж ніс у собі відбиток досконалого стилю…»

«Соломія справді «відкрила» Баттерфляй, – писав Папасольї. – В її інтерпретації страждання маленької жінки виражали біль усіх покривджених. У мелодійному плинному речитативі відлунням всесвітньої драми відгукнулася скорбота істоти, якій свавілля інших надало сили і величі».

Англійський дослідник Конрад Вільсон у своїй книзі про Дж. Пуччині (Conrad Wilson. Giacomo Puccini. London, 1997) так пише про співачку: «…Нова виконавиця головної ролі – це чудове українське сопрано Соломія Крушельницька, яка вже виступала як Манон у Кремоні, а пізніше стане сенсаційною Саломе під батутою Тосканіні в «Ла Скала»… Її присутність допомогла повернути фортуну опері Пуччині».

Сам Пуччині вважав «Баттерфляй» оперою настрою, наскрізь пронизаною «солодкою атмосферою болісного сну, який один лише здатний виявити справжні образи і почуття». «Як тільки марево розвіюється – чари зникають», – писав композитор.

Причина провалу першої вистави, вважав він, була у тому, що публіка і критика знищили цю атмосферу, а Крушельницька зуміла її відновити. За словами Кортопассі, співачка володіла тією таємничою субстанцією, що «розливається рікою і несе в собі присмак безсмертної слави».

Справедливість перемоги у Брешії підтвердили і виступи Соломії Крушельницької в опері «Мадам Баттерфляй» в ґенуї у листопаді 1904 р.: «Мила виконавиця головної ролі Соломія Крушельницька викликала справжнє захоплення. Співачка має яскравий, чистий і дзвінкий голос. У цьому спектаклі вона була абсолютною володаркою сцени. Ноти плавні, повнозвучні, особливо у високих регістрах, сценічна поведінка вмотивована і переконлива. Її виступ у цілому відзначається високою майстерністю. А якщо до цього додати той запал і ентузіазм, з яким Крушельницька виконує свою роль, то вона є найідеальнішою виконавицею партії Баттерфляй. Пуччині повинен щиро визнати, що в особі Крушельницької він має прекрасного співавтора, який допомагає йому у створенні ніжного образу героїні опери…» («Il Corriere», листопад, 1904 р.).