Парасковія Нечаєва - Володимир Івасюк

У «Червоній руті» дивовижна не лише музика – тут кожне слово особливе. І не дивно, що окремі слова й вирази ввійшли у лексикон українців.

Володимир Івасюк і ансамбль «Карпати» під керівництвом Василя Стріховича працювали над фонограмою пісні, яка мала звучати у передачі «Камертон доброго настрою», два тижні. Відкидали дубль за дублем, шукаючи єдино правильне рішення. Писали вночі, коли замовкав вуличний рух і коли на телестудії вже нікого не було, – щоб не цікавились і не заважали. Нарешті, випробувавши скрипку, флейту, віолончель, прийшли до висновку, що в пісні має звучати жіночий вокаліз. Згадали про співачку Олену Кузнецову, яка мала чудове сопрано, була популярною у Чернівцях, але не захотіла творчої кар’єри, а працювала викладачем педагогічного училища. Володимир сам приніс їй ноти, сам сказав, що він хотів би почути від неї. Ляля (так називають її і сьогодні ті, хто любить цю чарівну жінку) блискуче справилася з завданням.

13 вересня 1970 року з Чернівців, з Театральної площі «Червона рута» вперше прозвучала для багатомільйонної аудиторії телеглядачів усієї України в розважальній передачі «Камертон доброго настрою. Учасниками цієї музичної передачі були в той знаменний день ансамбль «Смерічка» з Вижниці, переможниця Всесвітнього фестивалю молоді й студентів у Софії, на якому вона завоювала велику золоту медаль, тоді ще теж самодіяльна співачка – Софія Ротару. Судячи зі сценарію передачі (він зберігається в обласному архіві, а копія – в меморіальному музеї Володимира Івасюка, ба навіть там є друкарська машинка, на якій цей сценарій був надрукований!), назви пісень не оголошувалися, але в сотнях телеграм та дзвінків, які отримало протягом недільного вечора Українське телебачення, було чітко зазначено: «Ще раз виконайте пісню «Червона рута».

Доля іноді любить пожартувати над тими, до кого прихильна. От і з’ясувалося наступного ранку на студійній літучці, що «Червона рута» – це, так би мовити, контрабандний твір, залучений до програми без дозволу художньої ради й навіть самого обласного об’єднання самодіяльних композиторів! «А це не дозволено – без погодження», – сказали в обкомі партії. І «головному контрабандисту» режисеру передачі Стріховичу негайно оголосили догану.

Наразі невідомо, чи голові Чернівецького облтелерадіокомітету Андрієві Федоровичу Москаленку пісня не сподобалась, бо як керівник він мусив її чути – зобов’язаний був дивитися всі передачі, які виходили на Українське телебачення.

Дати послухати фонограму пісні на засіданні художньої ради телебачення ніхто й не планував: до цього органу входили всі «найсвідоміші» працівники телестудії, у яких було «власне» бачення, якої саме пісні треба телеглядачам, і воно часто не збігалося з баченням творчої групи. Плюс, зрозуміло, ідеологічний контроль. Власне, керівництво студії (її тоді очолював Петро Романюк) могло й наполягти, щоб прослухати всі пісні, але була причина, яка створювала своєрідний карт-бланш творчій групі: «Камертон доброго настрою» мав вийти в ефір 13 вересня за участю самодіяльних творчих колективів. А хто були самодіяльні співачки й музиканти? Здебільшого студенти! Вони ж тільки нещодавно повернулися з канікул й приступили до навчання. Отож часу на підготовку було обмаль, як, до речі, і для контролю над підготовкою. Крім того, «Смерічку» й «Карпати», а тим більше Ротару, добре знали. Та й Володимир Івасюк уже брав участь у програмі «Камертон доброго настрою» з піснею «Мила моя», за що отримав лист-подяку від телебачення. Отже, особливих хвилювань не мало бути.

То чого ж тоді так сполошилися члени обласного об’єднання самодіяльних композиторів? Чому обурилися? Адже й Івасюк був для них не сторонній – його знали як лауреата обласного композиторського конкурсу, на якому він отримав першу премію за пісню «Відлітали журавлі»?

Напевно ж, на них, як і на всіх, магічне враження справила пісня «Червона рута», й вони відчули своєрідну загрозу власній творчості: якщо цей юнак піде далі такими швидкими темпами, то це може позначитися на їх впливові й статусі. Отож і звернулися в обком, щоб той дав наказ «не пускати!».

Отримати догану за передачу наприкінці кварталу означало позбутися премії, а це – солідна добавка до невеликої зарплати режисера П категорії. Коли режисер майже змирився з таким рішенням керівництва, яке жваво обговорював увесь колектив, з Києва прийшов телекс, що на загальнокомітетській літучці передача Чернівецької студії телебачення «Камертон доброго настрою» визнана кращою передачею тижня й занесена на Червону дошку. І є прохання від глядачів пісню «Червона рута» повторити в одній із наступних програм, яка вийде на УТ.