Т. Шевченка.
Целую твою святую мать, отца и все близкое твоему сердцу.
Астрахань,
10 августа 1857.
210. Т. Г. Шевченка до М. М. Лазаревського
10–14 серпня 1857. Астрахань
Мій єдиний друже! Я свободен, я уже в Астрахані, і завтра, 15 августа, як Бог поможе, на пароходе «Меркурий» поплыву за 5 карбованців на палубі в Нижній Новгород. Раньше 15 сентября я не доплыву до Нижнього, і раньше 1 октября я не поцілую тебе, друже мій єдиний. Господи милосердий, скороти путь и время для нашого свидания с тобою.
21 июля получено официальное известие о моїй свободі, на другий день я просив Ираклия Александровича дать мені пропуск через Астрахань в Петербург, але він одказав мені. 23 июля написав я і послав через Астрахань письмо графу Толстому. Писав я йому, что я поїду через Оренбург.
1 августа прийшла почта і привезла мені разрешение їхать, куда я хочу. 2 августа я вирвався з своєї тюрми, а 5 августа гуляв уже по славному городу Астрахані. 14 августа пишу тобі оце письмо невеличке, а завтра, дасть Бог, попливу вверх по матушке по Волге аж до Нижнього. До свидания, мій друже єдиний. Цілую Семена, Федора і всіх, і вся. А як побачиш Марковича, то поскуби його за ухо, – за те, що я не дождався його письма в Новопетровському укрепленії.
До свидания ще раз, мій єдиний друже, не забувай твого щирого
Т. Шевченка.
14 августа,
Астрахань.
211. Т. Г. Шевченка до Я. Г. Кухаренка
13–15 серпня 1857. Астрахань
Батьку отамане кошовий і друже мій єдиний!
Я свободен, я уже в Астрахані, вчора бачився з тим Єленєвим, на ім’я которого просив я тебе переслать мені письмо о «Москалевій криниці». Письма твого нема, і я тепер не знаю, що й думать. Бо вона вже давно тобі послана, ще 5 іюня. Може, тебе дома нема абощо? Думав я, їдучи в столицю, завернуть до вас на Січ, поціловать тебе, твою стару і твоїх діточок. Але не так воно робиться, як нам хочеться. Мені велено одправиться прямо в столицю. Лихий їх знає, для чого. І я тепер із Астрахані попростую на пароході аж до Нижнього Новгорода, а там через Москву в столицю. Але чи швидко я туда прибуду, святий знає. Я в Москві побачуся з старим Щепкіним (якщо він жив), і дуже добре зробив би ти, друже мій єдиний, якби через його хоч одну стрічечку [прислав?], напиши тілько, чи жив ти, чи здоров і чи получив мою «Москалеву криницю»? Мене вона турбує. А в столицю до мене пиши отак:
в С. Петербург.
Его высокоблагородию
Михай[лу] Матвеевичу
Лазаревскому.
В Большой Морской, в доме графа
Уварова.
Не пишу тобі білше, бо нема чого і писать, та й пароход, спасибі йому, не дає. Завтра попливу вверх по матушке по Волге, а поки що цілую тебе, твою стару і твоїх діточок. Не забувай мене, друже мій єдиний.
Т. Шевченко.
Чи получив ти моє поличіє?
15 августа.
1857.
212. Бр. Залеського до Т. Г. Шевченка
20 серпня 1857. Рачкевичі
20 августа 1857 года.
Друже мой дорогой! Две твои посылки я получил, хотя очень поздно, и теперь по указанному мне тобою адресу спешу переслать тебе цену «Хиосского горшечника» и «Молитвы по умершим», именно: семьдесят пять руб[лей] сер[ебром]. Другие три штуки проданы тоже, но деньги я получу чрез неделю или десять дней и сейчас же вышлю их тебе. Извини, что это длилось так долго, – живя в деревне, подобные дела не устраиваются так скоро, как в городе, соседи не всегда любители изящного – и покупателя нужно искать иногда довольно далеко; я сам же в настоящее время аичею не богат.
Что касается до каратауских видов, то я тебе, друже мой дорогой, напишу об них в следующем письме. Издатель «Виленского альбома» выехал за границу на целый год, и я вынужден искать другого любителя. Не хотелось мне отдавать их по одиначке, рассчитывая все-таки на кого-нибудь, кто бы пожелал иметь полный альбом; до сих пор подобный ангел не нашелся, но я еще не теряю надежды и сделаю все возможное, чтобы найти его.
Пишу второпях и потому так коротко; в следующем письме найдешь ответ на дорогое твое послание. Теперь, друже мой, целую тебя, от полного сердца не только за себя, но и за всех моих, знающих и искренно любящих тебя, от стариков родителей до маленьких ребят сестер моих. Все приветствуем тебя от полного сердца среди старых друзей, среди очаровательных творений искусства, среди новой жизни. Да благословит тебя Господь и посылает тебе вдохновение и средства к тому, чтобы работать – и ты будешь счастлив, счастлив счастьем немногих, избранных…
Читать дальше