Ірвін Ялом - Вдивляючись у сонце. Долаючи страх смерті

Ставлення Сюзан до розмови поступово змінювалося з нетерплячості на інтенсивний інтерес:

– Я ніколи не думала надто довго про старіння і збігання часу. Під час попередньої терапії ця тема ніколи не з’являлася. Але я розумію, про що йдеться.

Під кінець годинного сеансу вона глянула на мене:

– Не можу уявити, як би ваші думки мали мені допомогти, але скажу це так: ви втримали мою увагу впродовж останніх п’ятнадцяти хвилин. За ці чотири дні це найдовший час, який я могла присвятити думкам про щось інше, крім Джорджа.

Ми домовилися про зустріч наступного тижня, рано-вранці. З нашої попередньої співпраці Сюзан знала: щоранку я пишу – і зауважила, що розпорядок змінився. Я пояснив, що не матиму іншого часу, бо наступного тижня вирушаю в подорож – на весілля сина.

Бажаючи допомогти їй ще чимось, я докинув пізніше, на прощання:

– Це другий шлюб мого сина, Сюзан, і я пам’ятаю, що пережив тяжкий період під час його розлучення – жахливо почуватися таким безпорадним батьком. Отже, я з власного досвіду знаю, як вам зараз важко. Ми запрограмовані на бажання допомогти своїм дітям.

Упродовж наступних двох тижнів ми значно менше уваги приділяли Джорджеві, натомість значно більше – особистому життю Сюзан. Її страх за сина різко зменшився. Його психотерапевт порадив (а я з цим погодився), що найкращим для Сюзан і Джорджа було б на кілька тижнів припинити спілкування. Вона хотіла довідатися більше про страх перед смертю, про те, як більшість людей справляється з ним, а я поділився з нею багатьма своїми думками про страх смерті, викладеними на сторінках цієї книжки. На четвертий тиждень вона сповістила, що повертається до нормального самопочуття. Ми запланували контрольний сеанс за кілька тижнів.

Коли на цьому останньому сеансі я спитав Сюзан, що в нашій спільній праці найбільше їй допомогло, вона чітко розділила думки, якими я з нею ділився, і значущість нашого з нею спілкування.

– Найціннішою річчю, – сказала вона, – було те, що ви мені розповіли про вашого сина. Я була дуже зворушена тим, як ви намагалися достукатися до мене в цей спосіб. Інші питання, на яких ми зосереджувалися, – як я перемістила тривогу через власне життя і смерть на Джорджа, – безумовно, привернули мою увагу. Я вважаю, що ви маєте рацію. Але деякі з цих ідей – наприклад, ті, які ви запозичили в Епікура, – були дуже. гм. інтелектуальними, і я не можу сказати, щоб вони насправді допомогли. Та немає жодного сумніву, що під час наших зустрічей відбувалося щось дуже ефективне.

Ця розділова лінія, яку вона провела між ідеями й нашим контактом {10} 10 Необхідність синергії ідей і міжлюдських контактів є головною темою моєї книжки «The Schopenhauer Cure». New York: HarperCollins, 2005 [26] . , є ключовим питанням (див. розділ 5). Хоч якими дієвими могли бути ідеї, втілитися в життя вони можуть лише завдяки особистим зв’язкам з іншими людьми.

Під кінець сеансу Сюзан зробила приголомшливе зізнання про значні зміни в її житті:

– Однією з моїх найбільших проблем є те, що я занадто замкнена в рамках своєї роботи. Я надто довго була бухгалтером, більшу частину дорослого життя, а тепер я задумалася над тим, що це мені не пасувало. Я екстраверт з інтровертною професією. Я люблю балакати з людьми, нав’язувати контакти. А життя бухгалтера надто монастирське. Я повинна змінити те, чим займаюся, а останніми тижнями ми з чоловіком серйозно розмовляли про наше майбутнє. Я все ще маю час на іншу кар’єру. Мені не хотілося б постаріти, озирнутися й зрозуміти, що я ніколи не намагалася робити щось інше.

Сюзан розповіла мені, що вони з чоловіком часто напівжартома планували купити готельчик у Долині Напа. Раптом ця думка стала серйозною, і вони провели минулий вікенд з ріелтором, оглядаючи різні виставлені на продаж готелі.

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.

З «Епосу про Гільгамеша», пер. І. Дьяконова та М. Москаленка. ( Тут і далі примітки, позначені астерисками, – від перекладачки. Примітки автора позначено цифрами і подано в кінці книжки.)