Ірвін Ялом - Вдивляючись у сонце. Долаючи страх смерті

Утім, страх смерті далі її переслідував і відбирав значну частку життя. Вона консультувалася в кількох лікарів, які не надто їй допомогли. Різні ліки зменшили інтенсивність нападів, але не їхню частоту. Лікарі ніколи не приділяли належної уваги її страхові перед смертю, бо вважали, що це лише маска іншого страху. Я вирішив не повторювати помилок своїх попередників. Припускаю, що їх збив з пантелику сильний кошмар, який уперше примарився Дженніфер у віці п’яти років, а потім постійно повертався.

Уся моя сім’я в кухні. На столі лежить миска дощових черв’яків, а батько змушує мене, щоб я взяла жменю, стиснула їх, а потім випила витиснуте з них молоко.

Зрозуміло, що кожен лікар, до якого зверталася Дженніфер, пов’язував образ витискання черв’яків з пенісом і спермою. Унаслідок цього намагався з’ясувати, чи не мало місця сексуальне насильство з боку батька. Це було й моєю першою думкою. Але я відкинув її, почувши від Дженніфер, як такі запитання призвели до хибного напрямку лікування. Хоча батько викликав у неї страх і часто вдавався до словесних образ, усе ж ні вона сама, ні інші діти з її сім’ї не могли згадати жодного випадку сексуального насильства.

Ніхто з дотеперішніх психотерапевтів Дженніфер не досліджував глибини і значення її всюдисущого страху смерті. Ця загальна помилка має поважну традицію, корені якої сягають першої публікації в царині психотерапії: Фройд і Броєр, 1895 рік, «Дослідження істерії». Уважне читання цього тексту виявляє, що життя пацієнтів Фройда наповнював страх смерті {4} 4 Детальніше дивись мою передмову до останнього видання Freud, S., and Breuer, J. “Studies on Hysteria” (J. Stracey, ed. and trans.). New York: Basic Books, 2000. (Originally published 1895.) . Це ігнорування страху перед смертю в дослідженнях могло б дивувати, якби не пізніші роботи вченого. Вони демонстрували, як Фройдова теорія походження неврозу спирається на припущення про конфлікт між різними несвідомими, примітивними, інстинктивними силами. На думку Фройда, смерть не могла б відіграти жодної ролі в генезисі неврозу, оскільки вона не представлена в несвідомому. Фройд висунув дві причини цього {5} 5 Freud, S. “Inhibitions, Symptoms, and Anxiety” (J. Stracey, trans.). London: Hogarth Press, 1936. (Originally published 1926.) : по-перше, ми не маємо особистого досвіду смерті, по-друге, не можемо збагнути нашого небуття.

Хоча Фройд проникливо й мудро писав про смерть у своїх коротких несистематичних есе, таких як «Наше ставлення до смерті» {6} 6 Freud, S. “Thoughts for the Time on War and Death: Our Attitudes Toward Death.” Collected Papers of Sigmund Freud. Vol. 4. London: Hogarth Press, 1925; see also Yalom, I. D. “Existential Psychotherapy.” New York: Basic Books, 1980, pp. 64–69. , що були створені після Першої світової війни та мали досліджувати її наслідки, його «знесмертення», як назвав це Роберт Джей Ліфтон {7} 7 Lifton, R. J. “The Broken Connection.” New York: Simon & Schuster, 1979. , позбавлення смерті значення у формальній теорії психоаналізу справило значний вплив на кілька поколінь психотерапевтів. І стало причиною зміни напрямку досліджень у бік ігнорування смерті та зосередження уваги на тому, що, як вони вірили, представляє смерть у несвідомому, особливо ж самотності та кастрації. Тим часом можна твердити, що психоаналітичне підкреслення минулого насправді є униканням майбутнього та зіткнення зі смертю {8} 8 Spiegel, D. “Man as Time-keeper: Philosophical and Psychotherapeutic Issues.” American Journal of Psychoanalysis, 1981, 41(5), 14. .

Від самого початку моєї праці з Дженніфер я зосередився на її страху перед смертю. Пацієнтка не чинила опору: потребувала такої терапії; вибрала мене, бо читала мою книжку «Екзистенціальна психотерапія» та прагнула конфронтації з екзистенціальними фактами життя. Наші терапевтичні сеанси концентрувалися на її думках про смерть, спогадах і фантазіях. Я попросив пацієнтку занотовувати сни та думки під час нападів паніки.

Їй не довелося довго чекати. Уже за кілька тижнів пережила тяжкий панічний напад, викликаний переглядом фільму про період правління нацистів. Вона була глибоко вражена цілковитою непередбачуваністю життя, показаною в цьому фільмі. Навмання обираються безневинні заручники й так само навмання знищуються. Небезпека повсюдно; ніде не можна було знайти захисту. Її приголомшила схожість цієї ситуації із ситуацією в домі її дитинства: небезпека, викликана непередбачуваними епізодами батьківського гніву, брак місця схованки та пошук рішення виключно в невидимості, себто в тому, щоб озиватися чи просити чогось настільки мало, наскільки це можливо.

Незабаром вона відвідала дім свого дитинства й, за моєю порадою, розмірковувала біля могил своїх батьків. Така порада може видатися надто радикальною, але ще 1895 року Фройд описав, як давав пацієнтам саме такі вказівки {9} 9 Freud and Breuer, 1895/2000. . Коли Дженніфер стояла біля могили батька, їй зненацька спала на думку дивна ідея: «Як же холодно має бути йому в могилі». Ми обговорили цю дивну думку. Видавалося, що її дитячий погляд на смерть з притаманними йому ірраціональними складниками (наприклад, тим, наче мертві можуть відчувати холод) постійно жив у її уяві поруч з дорослими раціональними засадами.