Ірвін Ялом - Вдивляючись у сонце. Долаючи страх смерті

Коли Дженніфер поверталася додому із сеансу, до її мозку прокралася популярна за часів її дитинства мелодія, і вона почала співати, вражена тим, що пам’ятає всі слова.

Співаючи це, згадала своїх сестер (Дженніфер була наймолодшою), які немилосердно її дражнили, часто співаючи цю пісеньку, хоча видно було, що вона дуже лякає дівчинку і спричиняє в неї очевидний стрес.

Спогад про цю пісеньку став для Дженніфер прозрінням. Завдяки цьому вона зрозуміла, що її постійний сон про пиття молока черв’яків стосувався не сексу, а смерті, могильних черв’яків і небезпеки та браку захисту, яких вона зазнала в дитинстві. Здогад про те, що в її думках застигло дитяче видіння смерті, відкрив перед нею нові перспективи терапії.

Щоб викрити прихований страх смерті, можуть бути потрібними глибокі дослідження, але часто будь-хто – чи в ході терапії, чи й без неї – здатен його виявити завдяки авторефлексії. Думки про смерть можуть просочуватися і проникати в наші сни, незалежно від того, наскільки вони приховані від свідомих думок. Кожен нічний кошмар – це сон, у якому страх смерті втік зі свого загону та загрожує сновидцю.

Нічні кошмари будять сплячого й зображають небезпеки його життя: втечу від убивці, падіння з великої висоти, пошук схованки від смертельної загрози, картину смерті чи буття мертвим.

Часто смерть з’являється в снах у символічній формі. Наприклад, чоловік середнього віку, що мав проблеми з травленням та іпохондричні симптоми, які стосувалися раку шлунку, бачив такий сон: він зі всією сім’єю сидить у літаку в дорозі до екзотичного курорту на Карибах. Тоді у наступному кадрі він опиняється на землі, зігнувшись навпіл від болю в шлунку. Прокидається з жахом і відразу ж розуміє сенс сну: він помер від раку шлунку, а життя триває далі без нього.

Зрештою, певні життєві ситуації майже завжди стають причиною страху перед смертю, наприклад важка хвороба, смерть близької людини чи серйозна невідворотна загроза основоположній безпеці – зґвалтування, розлучення, пожежа, вуличний розбій. Роздуми про такі події загалом призводять до появи явних страхів перед смертю.

Багато років тому психолог Ролло Мей жартував, що страх перед нічим намагається стати страхом перед чимось. Іншими словами, страх перед нічим швидко чіпляється до відчутного об’єкта. Історія Сюзан ілюструє корисність цієї концепції, коли певна особа може відчувати непропорційно сильний страх перед якоюсь подією.

Сюзан, педантична й працьовита бухгалтерка середнього віку, звернулася до мене з приводу конфлікту зі своїм працедавцем. Ми зустрічалися кілька місяців. Урешті вона покинула цю роботу та заснувала власну конкурентну й дуже успішну фірму.

Коли за кілька років вона зателефонувала мені, щоб попросити про негайну зустріч, я насилу впізнав її голос. Зазвичай Сюзан була оптимістично настроєною й цілком адекватною, але сьогодні її голос панічно тремтів. Пізніше того ж дня я побачив Сюзан і був занепокоєний її виглядом: завжди спокійна й зі смаком одягнена, сьогодні вона була непричесаною та схвильованою, обличчя червоне, очі підпухлі від сліз, шия забинтована, причому пов’язка не надто чиста.

Запинаючись, Сюзан виклала свою історію. Її дорослий син Джордж, відповідальний молодий чоловік на добрій посаді, потрапив до в’язниці за звинуваченням у зберіганні наркотиків. Поліція затримала його за дрібне порушення правил вуличного руху і знайшла в машині кокаїн. Тест на наркотики дав позитивний результат. Оскільки це був уже третій випадок такого штибу і Джордж проходив спонсоровану державою програму лікування осіб, що вже притягалися до кримінальної відповідальності через наркотики, його засудили до місячного ув’язнення та дванадцяти місяців реабілітації.